Спливає тиждень, як нашими університетськими буднями стало жити кілька тисяч колишніх школярів. Для кожного з них – це новий етап життя, який розпочався дуже різко і накрив з головою. Непросто й викладачам, бо до кожного треба знайти індивідуальний підхід – розпізнати генія, талановитого, працьовитого, просто активного чи того, котрий потребує допомоги.

Період адаптації першокурсника пов’язаний із руйнуванням попередньо сформованих стереотипів. У першу чергу це пов’язано з розлученням із шкільними друзями – втратилася їхня підтримка та розуміння. Зникає також постійний контроль за діяльністю студента-першокурсника з боку батьків. Зрештою просто змінюється звичний режим праці та відпочинку.

Натомість доводиться виховувати у собі навички самостійної роботи, звикати до іншого способу здобування освіти: конспектування та аналізування. Адже у виші збільшується обсяг самостійної роботи, студент має звикати до нових форм організації навчання: колоквіуми, семінарські та лекційні заняття, практичні та лабораторні.

Ці нововведення можуть створити для вчорашнього школяра, а нинішнього студента дидактичний бар’єр. Він пов'язаний з готовністю/неготовністю студента опановувати нові організаційні форми, збільшенням обсягу навчального матеріалу, складнощами через нерозуміння складної мови наукових текстів, необхідністю вивчення спеціальних предметів.
Дослідження показують, що першокурсники мають проблеми з оволодінням знань у виші не через те, що отримали неналежну підготовку у школі, а через несформованість тих рис, які засвідчують про готовність перебування у вищій школі: здатність навчатися самостійно, здатність до самоконтролю, самодисципліни, уміння правильно розподіляти час та визначати пріоритети.

Адаптаційний етап залежить від активності студента. Йому важливо розробити стратегію поведінки, знайти підтримку в оточенні, тобто у новосформованій групі. А ще твердо собі роз’яснити, що початок навчання в університеті вимагає від серйозного ставлення.
«Навчання в університеті – це не просто здобуття знань. Це, до певної міри, боротьба зі своїми фобіями: виступ перед широкою аудиторією, побудова взаємин з іншими членами нового колективу, тобто комунікативні вміння, чи боротьба з ситуативною тривогою. В університеті є соціально-психологічна служба УжНУ, при якій діє центр психологічної допомоги. Будь-який студент може звернутися до нас по допомогу. Тут ми створюємо маленькі групи, в яких знаходимо індивідуальні підходи до вирішення проблеми. Записуватися може кожен, хто відчуває, що має складнощі в адаптації до нового колективу чи просто у спілкуванні з колегами. Такі проблеми легко вирішуються, і ми готові в цьому допомогти», – каже Світлана Ісаєвич, старший викладач кафедри психології і практичний психолог центру психологічної допомоги при УжНУ.

Студентам варто розуміти, що навчання – це не тільки набуття професіоналізму, але ще й розвиток особистості, збільшення життєвих перспектив, усвідомлення свого місця у суспільстві. Університет – це не тільки гори книжок чи наукових робіт У першу чергу, це місце, де збирається яскраві та неординарні особистості. А влитися у такий колектив не завжди легке завдання. Проте робота над собою дає свої плоди.

Отож, як говорив Оскар Уальд, освіта – річ пречудова, але добре було б інколи пам’ятати: нічому з того, що потрібно було б знати, примусово навчити не можна!

Світлана Лапига