Освітяни-реформатори
У розмові з «УП.Життя» перший заступник міністра освіти і науки України Інна Совсун розповіла про бюрократичну тяганину, нову реальність вишів і сепаратизм у навчальних закладах. Пропонуємо частину, в якій ідеться про роботу вишів над новими навчальними планами.
- Триває період імплементації Закону "Про вищу освіту". Наскільки, як ви бачите, університети готові до більшої автономії, до того, щоб включитися в цей процес?
– Треба розуміти, що закон писався людьми, котрі давно виросли з тих обмежень, що їх встановлювало міністерство, і хотіли робити щось більше.
Але ця група була нерепрезентативною для всього цього середовища вищої освіти. Вочевидь, є значна частина університетів, які навіть не думали про автономію – їх влаштовувало все так, як було.
Відтак ситуація дуже різна по різних університетах. Безперечно, закон писався кращими університетами і з їхньої перспективи. І я думаю, що це правильно. Але вочевидь, не всі до цього готові.
Я їздила в регіони, університети питають перелякано: "Що, тепер не буде обов'язкового переліку предметів?" Я кажу: "Ні, не буде".
"А чому? А як? Це ж будуть різні програми". Я кажу: "Слухайте, ви ж значно досвідченіші за мене викладачі. Що, ви не знаєте, що треба викладати студентові, щоб з нього вийшов фізик?" – "Ну, знаємо…" – "Так а в чому проблема?"
Треба говорити з людьми. Вочевидь, вони звикли, коли зверху вказують, як саме що робити. І коли ти їм кажеш, що "це ваша відповідальність, ми встановлюємо компетенції, ви визначаєте, як їх досягати", у них виникає купа запитань, багато паніки, багато переживань, і значною мірою вони не готові брати відповідальність на себе.
Простіше казати, що міністерство в Києві затвердило поганий стандарт, і тому в нас така погана програма підготовки. Значно складніше самостійно сформувати хорошу програму. Але іншого шляху в нас немає.
- Університети вже почали працювати над власними програмами?
– Кілька тижнів тому зареєстрований в Мін’юсті наказ про формування навчальних планів на наступний навчальний рік. Це невеликий наказ, буквально на декілька речень, але він дуже важливий для формування освітніх програм на наступний рік.
У цьому наказі ми вказали, що частина освітніх стандартів, котрі є чинними на сьогодні, починає носити рекомендаційний характер.
Поясню просто. У нас стандарти складаються з компоненту, де є опис спеціальності, компетенція, якої треба досягнути, знання. І є частина, яка прописує конкретний перелік курсів, який треба включити.
За новим наказом цей перелік обов'язкових курсів буде носити рекомендаційний характер. Інший важливий елемент, що є в цьому наказі – це чітка вказівка, що на рік студент має слухати не більше 16 дисциплін, тобто не більше 8 курсів на семестр.
Є багато дискусій, чи новий закон "Про вищу освіту" радикальний, чи компромісний. Але я вважаю, що те, що там є якісь такі норми, які стосуються дуже напряму речей, пов'язаних з організацією навчального процесу – це, мабуть, найбільш радикальне, що там є.
У першу чергу, це зменшення навантаження на викладачів і зменшення навантаження на студентів. Це те, що нам конче необхідно було робити дуже давно. Тому що викладачі, в яких було по 900 годин навантаження на ставку, не могли займатися науковою діяльністю, вони навіть не могли викладати нормально з такими навантаженнями.
Вони втрачали професійну мотивацію, інтерес до роботи, вичитували одне й те саме, дробили свої курси просто для того, щоб набрати години навантаження. Тепер у них навантаження – максимум 600 годин.
- Те саме стосується студентів.
– Наші студенти слухають по 10-15 дисциплін на семестр, порівняно з 4-5 дисциплінами у Європі, в Америці. І, знову ж таки, це вочевидь впливає на результат.
Я теж викладаю в університеті і бачу студентів, які приходять і говорять: "Нам цікаво, ми би хотіли прочитати більше на цей семінар, але у нас ще три інших семінари в цей день, ми фізично не можемо більше прочитати 100 сторінок на один з них".
На відміну від теперішніх першокурсників, ті, хто вступатиме в 2015 році, повинні будуть слухати не більше 8 дисциплін на семестр, 16 на рік.
Не 10-15 – а максимум 8. Якщо якийсь університет організує 5 дисциплін – прекрасно, студенти зможуть сконцентруватися і вчити деталізовано, поглиблено те, що їм дійсно необхідно.
У наступному навчальному році ми нарешті вийдемо на можливість формування власної програми, 25% на вибір студента.
Це, знову ж таки, те революційне, що є в новому законі, і що ще необхідно адекватно зреалізувати. Проблема з вибірковістю, крім боязні викладачів, що їхня ставка залежатиме від волі студентів, – полягає у тому, що наші університети не розуміють, як вибірковість зреалізувати.
Якщо в тебе за розкладом йде: перша-друга-третя пара, ти вчишся на історії і хочеш прослухати якийсь курс із філософії, а у філософів пари теж йдуть підряд "1-2-3" – то навіть за всього бажання не зможеш піти на пари до філософів, якщо вони відбуваються суто в той же час, коли у тебе є твої обов'язкові пари з історії.
Тобто, треба по-іншому почати розклад форматувати, що він має бути з "вікнами", тому що тільки якщо розклад має "вікна", можливо забезпечити якусь мобільність всередині університету.
А ще у першокурсників не буде такого предмету, як БЖД, окрім спеціальностей, де це дійсно необхідне – природничники, технарі.
- Студенти, які вступали цього року, будуть вчитися по тих же стандартах, чи для них теж будуть нові? От є студент-першокурсник і є другокурсник. Першокурсник вже має можливість вибирати дисципліни, а студент другого курсу вчиться по старій програмі?
– В наказі, про який я згадувала, йдеться також про те, що для студентів старших курсів цей обов'язковий перелік дисциплін також носить рекомендаційний характер.
Тобто університети мають розв'язані руки щодо формування програм.
Як вони цим скористаються – це вже елемент автономії. За нами тут буде радше функція моніторингу того, що відбувається, ніж прямих вказівок.
– В якийсь момент, вочевидь, період змін завжди супроводжується якимось елементом хаосу. Якщо є стабільність, "тому що послідовний" – то це навряд чи свідчить про розвиток. Це буде залежати від готовності університетів.
Галина Титиш,
УП