Того ранку 15 липня перші потенційні працівники щойно створеного медіапідрозділу університету зібралися в залі засідань Вченої ради. Прийшли показати перший свій доробок, а передусім – власні можливості, й остаточно переконати ректора Федора Ващука дати онлайн-редакції зелене світло. Чекали на мене. Нервувалися. Мені ж за півгодини до призначеної зустрічі, хоч плач, не складалися докупи контентні блоки у верстці головної сторінки нового сайту, котрий і мали презентувати: остання ніч традиційно виявилася закороткою ☺. Все ж склалися. А колегиня по кафедрі Леся Поліха, підібравши мене дорогою, вчасно домчала в ректорат. Того дня, з Божою поміччю, склалося й з усім іншим. Медіацентр таки народився…

До чого це згадую? Лиш до підтвердження, як світ, давньої істини: коли по-справжньому чогось хочеш і наполегливо до цього йдеш, мети неодмінно досягнеш. Щоб склалося, варто просто складати. Щоб виросло, маєш ростити. Щоб з’явилися плоди, треба в працю вкладати душу. А ще – вірити і любити.

Медіацентр дворічний – уже на ногах і має доволі впевнену ходу СВОЄЮ стежиною. Його присутність в інформаційному полі Закарпаття (та й не тільки) помічена і визнана. Університет має там свого повноправного представника і може ділитися найрізноманітнішими подіями з власного життя. Принаймні я так бачу.

Другий свій рік Медіацентр набував нового досвіду. Вчився далі витримувати складні умови разом з університетом, краєм, державою і не розтратити того, чого встиг досягти. Комунікував – і знайшов чимало однодумців серед інших підрозділів вишу, які самі радо діляться інформацією, запрошують до себе на серйозні чи розважальні події. До когось іще не достукався, але залишається відкритим для контактування й щиро відгукнеться на будь-який запит.

Що хочу сказати ще... Подякувати хочу.

Керівникам колишнім і нинішнім. Тим, котрі не чинили на редакцію тиску й давали можливість працювати. Вірю, так буде й надалі.

Колективам усіх підрозділів вишу, що співпрацюють з редакцією, шанують роботу моїх колег, розуміють її потрібність.

Закарпатським ресурсам на спільному медіаполі. Дружнім і не надто. Котрі ширять далі інформацію про труди і дні університету. Покликаючись чи й не покликаючись на Медіацентр ☺.

Моїй дорогій команді. Людям, котрі поряд. Тим, що творять літопис Ужгородського університету нині. І тим, що, ставши на добрі крила в Медіацентрі, здобувають ширші простори, але не забувають альма-матер.

Зі вдячністю за дні минулі
й вірою в добре майбутнє –
головний редактор