Неділя, 26.05.24, 09:40 | Вітаю Вас Гість | RSS

Головна блоґів » 2013 » Серпень » 15 » Мирослава Турок

Практика на ймення «пекельна кухня в іншому світі»

Практика на ймення «пекельна кухня в іншому світі»

Навіть не знаю, як можна назвати цю практику. Напевно, «життєвою». Порівнюючи її з іншими навчальними дисциплінами, які передбачають практичні завдання, я б назвала цю «пекельною кухнею в іншому світі». Дивна назва, але вдала.

Припала ця практика на літній період мого життя. І хоча, крім неї, у мене були й інші задуми, життя внесло свої корективи. У той час, коли мої друзі ніжилися під сонечком біля моря або проходили навчальну практику, я опинилася на кухні (у буквальному розумінні слова), яку потім прозвала «пекельною».

Мій ранок у чужому місті чужої країни не дуже відрізнявся від «українських», але інша частина доби була геть іншою. Декілька автобусних зупинок і станцій метро були межею між відпочинком і роботою.

О 9 годині я вже була на кухні. Всі прикраси, цінні речі, моральні якості і духовні теж залишалися в шатні. Єдине, що мало значення, — zástěrа (по-чеськи — фартух). На чеській кухні я була «різачкою» – робітницею, яка нарізала і фасувала продукти, необхідні для приготування їжі.

Мою милозвучну мову ніхто не розумів, мій внутрішній стан – тим більше. Мій «гострий язик» був мені не потрібний, але гострі ножі стали доречними. Відпрацювавши 14 годин без обіду, я ледве доповзала до ліжка, яке теж було не моїм. Ледь голова торкалася подушки – очі заплющувалися самі. Лише одна думка відділяла мене від сну: «Скільки ще таких днів я маю пережити?».

У такому чудовому місті як Прага можна знайти і легшу роботу, але за менші гроші. Враховуючи час, який я тут, легша робота мені не підходила. І, можливо, не всі зрозуміють написане тут, але я дуже хочу, аби кожен, прийшовши додому, поглянув на руки своїх батьків і задумався над тим, як важко вони працюють, щоб забезпечити наше життя.

Тут, за кордоном, я побачила різницю між народом українським і європейським. Для них важливо відпочивати. Людина, яка весь рік працює, повинна добре відпочити. Тут нема таких величезних будинків, як у нас, а на самих жителях немає дорогих прикрас. Їхній одяг не дуже відрізняється від одежини нашого бідняка, але у кишенях у них повно грошей.

Я б дуже хотіла, аби українці зрозуміли ціну відпочинку і забули про шкіряні дивани з дорогими світильниками. Щоб дитинство дітей було прикрашеним не цінними вазами, а хорошим відпочинком і яскравими спогадами.

Прага чудова. Всюди чисто і затишно. Чимось вона мені нагадує наш Львів. Архітектурні пам’ятки доглянуті. Туристів у цьому місті дуже багато, особливо з Росії (їх мову часто чую в натовпі). Але якою б прекрасною не була ця Прага, мені дуже хочеться додому – в рідну Україну. Тут я бачу її лише у своїх книгах та прапорах, які майорять на готелях. А ще іноді я зустрічаю її в очах. Очах тих нещасних українців, які шукають тут кращої долі.

Ось така у мене літня практика. Важка, але справедлива. Вона залишить назавжди слід у моєму житті, бо порізані пальці загоюються швидко – порізана душа ніколи.

Думки, висловлені в розділі «Блоґи», передають погляди самих авторів і не конче відбивають позицію редакції Медіацентру УжНУ

Поділитися через:
Система Orphus Помітили помилку? Виділіть її й натисніть Ctrl+Enter!

АвторМирослава Турок | Переглядів – 1318 | Рейтинг: 4.8/13
Усього коментарів1
avatar
1 Аня \ IP: 46.107.230.115 • 17:59, 01.09.13
Дякую за такий гарний матеріал. Дуже щиро і наболіло. Одразу видно, що відбулася переоцінка цінностей.
А знаєте, так дуже часто буває: ми рвемося у Європу думаючи, що там краще. так і є. але душі наші тут. І вони будуть з Україною навіть тоді, коли вона топитиметься в багнюці чи просто зникатиме з політичної карти світу.
любімо нашу країну і цінуймо батьків!
omForm">
avatar

Ми у Facebook

Календар публікацій

«  Серпень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031