Новий експонат археологічного музею УжНУ

Нещодавно до археологічного музею УжНУ потрапив унікальний експонат – лицарський меч кінця XII – початку XIII ст. Важить він 1,25 кг, завдовжки – 106,7 см. Нині знахідка красується у вітрині музею разом із іншими раритетами епохи Середньовіччя.

Науковці істфаку дізналися про знахідку від директора Інституту політичної регіоналістики Мар’яна Токаря ще місяць тому. З’ясувалося, що за 4 км від села Бо́гдана (Рахівщина) вівчар Юрій Ретязник, повертаючись з отарою з полонини через ялиновий ліс, зачепився за вістря меча, що стирчало з землі. Викопав знахідку буковою жердиною, тоді звернувся по пораду до голови сільської ради, колишнього випускника істфаку Петра Ференца, мовляв, що робити з мечем, куди його відправити.

Стараннями пана Петра знахідка опинилася в археологічному музеї на науковому опрацюванні. Відтак за безпосередньої допомоги декана істфаку Володимира Фенича та співробітників факультету, працівників ректорату та очільника вишу Володимира Смоланки безцінна річ залишилася в експозиції музею.

Вже зроблені фотографії, замальовки, необхідні вимірювання, комп’ютерна томограма, рентген, проведена значна робота з пошуку аналогій. Оглянуто й саме місце знахідки, чому сприяв уже згадуваний сільський голова.

Історики переконані, що знайдена старожитність унікальна для Закарпаття, оскільки мечів такої схеми навіть на всій території Європи налічується не так уже й багато. Тепер слід з’ясувати, за яких саме обставин меч опинився в гірській місцевості на Рахівщині – далеко від традиційних шляхів сполучення.

Хоч якою буде відповідь на це запитання, співробітників університету та жителів Богдана тішить уже те, що такий рідкісний і цінний артефакт не втрачено для науки. Можна тільки дякувати тому збігу обставин, за яких меч поповнив не якусь приватну колекцію, а, як воно й має бути, збагатив культурну спадщину населення Закарпаття. Юрій Ретязник здобув славу доброї людини й подяку, археологічний музей історичного факультету – безцінний експонат, а Петро Ференц – більше запитань, ніж відповідей про давню історію свого села.

Доцент кафедри історії стародавнього світу та середніх віків Ігор Прохненко розповідає: «Тепер, коли все гаразд, легко згадувати всю історію одного експоната на його складному шляху із землі до вітрини. Бо, якщо чесно, спочатку ми поставилися до інформації про відкопаний меч скептично: частенько доходять хибні повідомлення про подібну зброю – у 90 відсотках випадків знахідки виявляються штик-ножами часів Першої світової війни.

Уся серйозність справи відчулася лише тоді, коли ми побачили фотографії, надіслані на нашу електронну пошту, і переконалися, що це справді рідкісна річ. Тоді зв’язалися з Петром Ференцом, який посприяв, щоб об’єкт пройшов наукове «обстеження». Вівчар, який знайшов меч, до кінця не усвідомлював його наукової цінності, тому дуже добре, що звернувся до компетентної людини. Ми надзвичайно раді, що цей меч опинився у нашому музеї і вітаємо всіх небайдужих до давньої історії краю з черговим його поповненням – сподіваюся, не останнім».

У планах історичного факультету створити відповідний фонд, який би сприяв надходженню нових знахідок із різних куточків Закарпаття до експозиційних вітрин, які завжди чекають на вдячних відвідувачів.

Оксана Пітра

для Медіацентру УжНУ