Головна » Усі публікації » Наболіле |
Українське кіно – реальність чи вигадка? Чи є що подивитись українського в країні, де проживає 45 мільйонів? Ні телебачення, ні кінотеатри не демонструють такі фільми. Мало хто назве хоча б 5 кінострічок, які можна вважати нашими. Розпитуючи студентів, чи дивляться вони українське кіно, я бачила тільки здивовані обличчя: «Українські фільми? Про що ти?» А коли запитувала, які вітчизняні стрічки знають, то називали «Тіні забутих предків», серіал «Роксолана» та «Вечори на хуторі поблизу Диканьки». Невеликий список, правда? Прикро. Куди зникло українське кіно? Чи воно й не з’являлося?
Якісну кінопродукцію виробляла студія Довженка, потім подарунком долі для України була творчість Сергія Параджанова, та й геніальних акторів вистачало завжди. От з фінансами складніше. Адже, щоб зняти повнометражну стрічку, потрібні досить великі гроші, які не завжди є. Насправді часто саме брак фінансів стає на заваді створення нового українського кінопродукту. Бо ж і сюжетів, і режисерів, й акторів, і місць для зйомок достатньо.
«Чи є нині українське кіно? Його нема. Кіно, яке б мало відрізняти наш менталітет, духовний світ від інших. Це мистецтво, якого тепер в Україні немає. А було. Був навіть термін такий – «українське поетичне кіно». Тоді над ним працювали Параджанов, Іллєнко, Миколайчук. Генії, які відійшли, а з ними й наші фільми», – так вважає закарпатський письменник, драматург, кіносценарист, журналіст Дмитро Кешеля. Проте останнім часом в українському кінопрокаті почали з’являтись нові стрічки. Про деякі знаємо більше, бо вони були добре прорекламовані, інші ж мало відомі й десь загубилися в нетрях Інтернету. Якщо пошукати в мережі, то можна знайти фільми українських режисерів, яких ні кінотеатри, ні телебачення не показували. Також є чимало короткометражного кіно. Справи налагоджуються.
Про те, які перспективи розвитку української кінематографії, розказує Тарас Іщик, котрий знімався у фільмі «Срібна земля» (2012): «Єдиний шлях, який убачаю для розвитку нашої кінематографії, – це продовження того руху, який нині триває, тобто майбутнє за приватними кінокомпаніями, які є дітищем ринкової економіки і продукти котрих матимуть попит, зважаючи на інтереси глядачів, бо від цього залежить касовий збір і багато інших чинників. Майбутнє в українського кіно, безперечно, є, але розвиток потребує й волі та зусиль держави, яка має співпрацювати з приватним фінансовим сектором. Тоді, я впевнений, будемо мати якісний кінопродукт, який зможе конкурувати з іноземними виробниками, бо талановитих людей нам ніколи не бракувало». Цієї осені чекаємо ще на кілька прем’єр: «Іван Сила», «Тіні незабутих предків», «Креденс», «Поводир», «Параджанов». Це нове українське кіно, яке потребує глядача. Як написано на книжці «Гаррі Поттер» у перекладі «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ»: «Не будь маглом. Підтримуй українське. Воно класне». Оксана Ажнюк
|
|
|
|
Помітили помилку? Виділіть її й натисніть Ctrl+Enter! |
0 | |
Ми у Facebook
Рубрики розділу
Інші матеріали рубрики