Ви знаєте, як приготувати справжній закарпатський (простіть нам, угорці) боґрач? Для початку до золотавої скоринки потрібно підсмажити цибулю на домашньому салі. До цього додати червоної меленої паприки (шеф-кухарі радять «Добронську»), а далі – шматочки свинини і яловичини.

Як тільки м’ясо підтушкується, можна кидати в казан моркву, спеції, гострий перець, кмин і часник. Після цього додаємо порізані кубиками помідори, перець та картоплю. Страву потрібно готувати з кількома обов’язковими умовами: у хорошій компанії, з гарним настроєм та «Ерош Піштою».

Ці умови студенти факультету суспільних наук 7 травня виконали як годиться. Вони зібралися в Оріховиці, аби відсвяткувати щорічний боґрач-фест «Студентський смак», який цього разу об’єднали з Днем факультету.

На свято приїхало понад 200 ФСНівців. Заняття тут знайшлося для кожного: хтось готував головну страву дня, хтось порався біля столу (боґрач боґрачем, а бутерброди – за розкладом ☺), а хтось – грав у волейбол, співав під гітару чи просто блукав лісом, який тільки-но по-літньому зазеленів.

Доки варилися боґрачі, на сцені влаштували міні-концерт. Розпочали з урочистого: керівництво факультету нагородило грамотами від ректорату і приємними призами студентів та викладачів, які за останній рік доклали зусиль для організації всіляких благодійних заходів. Потім, щоб ФСНівці не сумували, для них влаштували кілька конкурсів. Учасники розмальовували повітряні кульки веселими чоловічками, робили дизайнерський «одяг» із туалетного паперу тощо.

На цьогорічному святі факультету побував й особливий гість: голова Ужгородського товариства ветеранів Афганістану та інших локальних війн Василь Понзель. Чоловік, який 2 роки провів на війні, пригадав свою військову молодість і дав студентам деякі настанови.

«Коли ми 18-річними хлопчаками бігали з автоматами по горах Афганістану, давали собі обіцянку, що ця війна буде останньою, але нині все повторюється… Юнаки їдуть на Схід, не знаючи, що їх там чекає. Багато з них повертається додому скаліченими. Війна – це смерть, якої нікому не потрібно. Розв’язують її завжди політики, а вирішувати доводиться нам», – каже пан Василь. Він переконаний: у житті треба цінувати тільки справжнє: дружбу та любов, а не дорогі речі, якими молодь тепер так захоплюється.

Наприкінці свого виступу ветеран презентував книгу «Чужой бронежилет» – спогади про Афганістан, які в одне видання зібрав колишній воїн-інтернаціоналіст Іван Шкіря.

Зустріч із Василем Понзелем, напевно, найемоційніша частина свята: після виступу афганця студенти підходили до нього, щоб потиснути руку, подякувати, сфотографуватися на згадку, роздивитися знімки часів війни, які пан Василь приніс із собою…

Завершилося студентське свято дегустуванням боґрачів. До Ужгорода поверталися з хорошим настроєм та купою гарних емоцій.

Василь Третяк