| Головна » Усі публікації » Студгромада |
Іван Граб: «Життя – суцільна імпровізація»
Цього хлопчину ви могли бачити влітку біля УжНУ… Красень Іванко, завжди привітний, енергійний та веселий, можливо, допомагав вам як абітурієнту: надавав потрібну інформацію чи проводив у необхідний відділ.
Зустрічала його біля університету і я, але випадково. Перше враження не підвело – активний, приємний, перспективний хлопець, перед яким відкриті всі двері у житті. Народився Ваня у смт. Міжгір’я. У нього є старший брат та двоє сестер. 
Згадує свої дитячі роки: «У дитинстві все було круто. Я був ну дуже непосидючим і говірким. Там, де ми жили, усі мене знали, бо щодня в один і той же час я виходив на балкон і з другого поверху писклявим голоском чіплявся до перехожих: «Тьотю, а куди ви йдете? А що ви купили?» тощо. Після 5-го класу було навпаки – люди цікавилися, чому я вже нікого нічого не питаю. І у дитячому садочку я круто проводив час. Пам’ятаю, під час гри у хованки вибив собі зуба! І дуже боявся потрапити на очі виховательці. А ще з садочку мене завжди забирали дві красиві старші дівчини – подруги сестри. Я відчував себе героєм. Вони мене в щічку навіть цілували. У школі до 7-го класу все проходило спокійно і буденно, а потім почав співати у хорі. На той час у мене ще був перший, високий голос, і співав я з 20-ма дівчатами: мав сольну партію, а вони – на приспівах. А ще пригадую, що в 7 років підпалив фургончик: ну, він був уже не потрібний нікому – стояв на зборі металолому. Але тоді я тікав з того пункту дай Боже. Ще любив кататися на лижах, у настільний теніс грав. Загалом насичене життя мав у дитинстві». 
У шкільні роки він спробував себе в акторській майстерності. У випускних класах отримав титул найкращого актора школи та обласного МНС, де взяв участь у змаганнях юних пожежників. У 15 років став першокурсником фізичного факультету. Із самого початку трохи комплексував через це, але згодом це стало його індивідуальною рисою. Кажуть, що треба усміхатися долі – й вона тоді усміхнеться тобі. Повірте, цей хлопець знає, що таке сміх і радість, а тим паче знає, як розвеселити інших. Уже третій рік минув із першого його виступу у КВН. Разом із друзями-фізиками колись вони відновили команду «FiFa» і того ж сезону виграли Кубок ЗЛ КВН. Зізнається, що сам рідко вигадує жарти – Ваня радше актор. Але хіба це так важливо? Головне, що ти вмієш дарувати людям усмішки. 
Відмінник, який очолює студентський актив на факультеті (є громадським деканом, головою Студради фізичного факультету), організовує різні заходи, проводить корпоративи і весілля, учасник Клубу веселих та найкмітливіших. Важко собі уявити, як цей нібито простий хлопчина все встигає. Найбільше у житті пишається аж ніяк не собою, а своєю сім’єю, яка йому багато дала, і друзями, без яких не може жити – все було би не так. Сидіти довго на одному місці та ще й без діла – це не про нашого героя: «Не люблю байдикувати. Коли залишаюся наодинці, якесь таке відчуття маю, наче світ застиг і нічого немає. А так ти постійно в русі, мені це подобається. Подобається нести радість людям, саме відчуття того, що зробиш щось корисне, напевно, й надає тобі ці сили. Чим більше навантаження, тим сильнішим ти стаєш. Не знаю, як буде далі, але тепер уже я без цього не можу». Справжній хлопчик-дзиґа, непосидючий та невгамовний. Навряд чи хтось може перед ним встояти або шкодувати про знайомство!
Оксана Пітра, студентка відділення журналістики |
|
 Студгромада |
 14.08.13 |
 Lucky |
 1896 |
 3.8/12
|
|
| Теги: |
Схожі публікації:
|
Помітили помилку? Виділіть її й натисніть Ctrl+Enter! |
 0 | |
Ми у Facebook
Рубрики розділу
Інші матеріали рубрики
Партнери
