Головна » Усі публікації » Екскурсії |
Чи знаєте ви, що колись у наших краях жили мамонти? Чи чули ви, що на Закарпатті колись були кельти, і саме вони принесли сюди гончарство? Чи ви в курсі, що «парадний» посуд, який наші мами і бабусі виймають, коли приходять гості, був іще в даків, які мешкали тут кілька століть до нашої ери? Як багато ви загалом знаєте про стародавню історію Закарпаття? Мешканці Ужгорода і гості міста, які відвідали відкриту екскурсію, могли зануритися в те, що відбувалося на Закарпатті не лише кілька століть тому, а й кілька тисячоліть. Для всіх охочих свої двері прочинив археологічний музей Ужгородського національного університету ім. Едуарда Балагурі, а екскурсію провів його завідувач – Володимир Мойжес. Зацікавлених виявилося так багато, що приміщення музею було напівзаповнене, щойно всі зайшли: екскурсійна група зазвичай менша принаймні вдвічі. У музеї зберігаються історико-культурні цінності від палеоліту до пізнього середньовіччя, виявлені на території Закарпаття. Найбільше знахідок принесли нашим науковцям розкопки на Виноградівщині, зокрема – поблизу Королева та Малої Копані. Відвідувачі екскурсії могли на власні очі побачити старовинний посуд та предмети побуту й дізнатися, як змінювалося життя місцевого населення під впливом тих чи тих завойовників. Наприклад, мало хто знає, чому деякі мечі археологи знаходять у зігнутому стані: зброю ж ховали разом із загиблим воїном, якому вона належала, тож нічого в землі не могло погнути такого міцного металу. Як виявилося, причина такого дивацтва – лінь давніх племен. У даків була поширена кремація, і для того, аби захоронити прах, достатньо було викопати невеличку ямку. А от довгі мечі в неї не влазили, і дакійці їх скручували, аби вмістити туди й не копати більший отвір лише заради зброї. Також відвідувачі екскурсії цікавилися, чому деякі експонати наче вкриті лаком, адже така обробка навряд чи могла бути відома в таку давнину. Як розповів Володимир Мойжес, після того, як знахідки виймають із землі, де вони пролежали сотні чи навіть тисячі років, їх одразу вкривають спеціальної захисною речовиною. Інакше артефакт під дією кисню, сонця, вологи тощо може зруйнуватися; іноді таке стається просто тоді, коли береш його в руки. Година екскурсії пролетіла зовсім непомітно. А тих, хто зацікавився стародавніми артефактами і хотів би на власні очі побачити, скажімо, зуб мамонта чи ритуального баранчика, з якого пили кров, – ласкаво просимо до археологічного музею нашого вишу! Ірина Левіна |
|
|
|
Теги: |
Помітили помилку? Виділіть її й натисніть Ctrl+Enter! |
0 | |
Ми у Facebook
Рубрики розділу
Інші матеріали рубрики