Головна » Усі публікації » Особистість |
Він міг стати чудовим лікарем (адже вступав на медичний факультет) і рятувати людські життя, проте став відомим хіміком і рятує українську науку. Євген Юлійович Переш – Людина з великої літери, досвідчений науковець, прекрасний педагог і наставник, зразковий сім’янин. Він, 70-річний чоловік, усе своє життя присвятив хімії.
Спочатку пробував вступити на медичний факультет, але не вийшло, бо не пройшов за конкурсом, тоді вступив на вечірнє відділення хімічного факультету, провчився так рік, а далі перевівся на стаціонар. У студентські роки грав у футбол за збірну університету та в настільний теніс, навіть отримав за свої успіхи звання кандидата в майстри спорту. Починаючи з четвертого курсу, почав серйозно займатися хімією напівпровідників. Навіть на виробничій практиці в Запоріжжі на титано-магнійовому заводі був майже рік. Через три дні після захисту дипломної роботи одразу пішов в армію, в якій прослужив рік. Після служби у 1965 р. Євген Юлійович стає асистентом кафедри загальної та неорганічної хімії УжДУ, а вже через кілька років вступив в аспірантуру при кафедрі. 1971 р. він захистив дисертацію «Синтез і дослідження властивостей метатіо- та метаселеновісмутитів лужних металів» у Львівському державному університеті ім. Івана Франка. Через декілька років Євген Юлійович стає старшим викладачем, а потім і доцентом кафедри хімії напівпровідників УжДУ. Та на цьому науковець не зупинився і в 1987 р. захистив у Москві докторську дисертацію «Складні халькогеніди і галогеніди металів I—IV груп періодичної системи елементів Д. І. Менделєєва». Через рік Євген Юлійович став професором кафедри, яку в 1993 році очолив. На сьогоднішній день його науковий доробок становлять понад 300 наукових праць, 15 авторських свідоцтв та патентів на винаходи, 4 книги в співавторстві з іншими науковцями. Євген Юлійович був науковим керівником 13 захищених кандидатських дисертацій, серед яких і дисертація нинішнього завідувача кафедри неорганічної хімії І. Є. Барчій. Внесок Євгена Юлійовича Переша в українську науку оцінила і наша держава. У 2000р. за цикл робіт «Хімія, технологія і властивості складних халькогенгалогенних матеріалів» він став лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки. Не за горами була і наступна нагорода, яку професор отримав у 2004 р. – почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України». А вже наступного року науковець отримав звання заслуженого професора УжНУ. Студенти поважають і люблять свого наставника, він віддячує їм тим самим. Цінує науковець живе спілкування зі спудеями, бо тоді їх можна краще навчити, допомогти освоїти матеріал, а не лише перевірити тестові відповіді у модульних роботах. На лекційні заняття Євген Юлійович ходити студентів не змушує, головне – це кінцевий результат і знання. Сьогодні Євген Юлійович присвячує свій час не лише науці, але й своїй великій родині та улюбленому відпочинку – мисливству і рибальству. Також на все життя залишилася любов до футболу, хоч він зараз вже не в тих роках, аби бігати на полі, але дивитися футбол ніщо не заважає. За свої 70 років Євген Юлійович зумів чимало зробити для науки і, сподіваємось, ще чимало зробить. Адже наукового потенціалу у цього приємного чоловіка вистачає. Вікторія Кузьма,
студентка відділення журналістики |
|
|
|
Теги: |
Помітили помилку? Виділіть її й натисніть Ctrl+Enter! |
0 | |
Ми у Facebook
Рубрики розділу
Інші матеріали рубрики