Під час наукового форуму

Найперше, що хочеться сказати про цю людину, – високий красень з виразними карими очима та широкою посмішкою, впевнений у собі. На факультеті європейського права та правознавства його знають та поважають як студенти, так і викладачі. Йдеться про Івана Полюжина, котрий закінчив 4-ий курс у віці 19 років, крім того, він є студентом англійського відділення факультету іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка (5 курс, заочна форма навчання).

Встигає Іван не тільки у навчанні – активно займається громадською діяльністю: з початку 2011 року голова Наукового товариства студентів та аспірантів юридичного факультету ЗакДУ (зараз факультету європейського права та правознавства УжНУ); керівник Центру проведення конференцій, семінарів, юридичних змагань Закарпатського осередку Ліги студентів Асоціації правників України; член Всеукраїнської асоціації молодих юристів; заступник голови Координаційної ради молодих юристів при Головному управлінні юстиції у Закарпатській області; 2012-2013 – заступник директора Юридичної клініки «Альтернатива» на юридичному факультеті; голова Студентської ради Закарпатської області.

У школі Іван був сором’язливим і скромним. Вступивши у виш, повністю змінився. Сам юнак каже: «Я вже чотири роки «варюся» в науковому середовищі… На тодішньому юридичному факультеті ЗакДУ наше керівництво ввело серйозне стимулювання до наукової роботи (за це можна було отримати непогані бали) – всі поринули у науку, майже 90 % студентів, я не став винятком». Ось так крок за кроком, координуючи, організовуючи то одну конференцію, то іншу, позбувся сором’язливості, хоч поява легкого рум’янцю збереглася і дотепер.

Зараз він є громадським деканом факультету європейського права і правознавства УжНУ. Каже, що сумувати студенти часу не мають. Крім наукових конференцій, симпозіумів тощо, на факультеті проводяться й інші заходи: День юриста, різноманітні квести, судові дебати, схожі на ті, що на ТБ, але більш правдиві! Участь у дебатах беруть не тільки студенти, а й викладачі. Спочатку це було смішно, але з часом почало виходити дуже непогано. Такі методи навчання допомагають краще засвоїти теоретичний курс.

Завдяки своїй завзятості й наполегливості побував у Верховній Раді України на парламентському слуханні з прав людини, де мав змогу наочно побачити те, що читав у книгах, бачив по телебаченню і чув із розповідей викладачів. Проте, як риба у воді, Іван почувається не тільки в юридичній сфері – у шкільні роки вчився у музичній школі по класу фортепіано, працював журналістом на місцевому каналі «Тиса-1». Якщо ви турист або просто ніколи не були в Ужгородському замку, то хлопець з радістю проведе вам екскурсію.

У майбутньому бачить себе юристом. Працював уже і помічником адвоката, і юрисконсультом, наразі курує юридичну клініку (установу, що надає безоплатну правову допомогу соціально незахищеним верствам), а також вступає до магістратури, проте зупинятися на цьому не збирається. Як кажуть, вік живи – вік учись. Маємо сподівання, що завдяки таким людям справедливість і закон у цій країні стануть реальністю.