30 жовтня відбулося засідання вченої ради на фізичному факультету УжНУ з нагоди 90-річчя від дня народження Дмитра Венедиктовича Чепура – колишнього ректора нашого вишу.

---

Присутніми на зібранні були ректор УжНУ Федір Ващук, проректор із наукової роботи Юліан Височанський, декан фізичного факультету Володимир Лазур. Ушанувати світлу пам'ять про Дмитра Венедиктовича прийшли науковці, нинішні студенти, його колишні учні, послідовники та родина.

«Фундамент, ним закладений, – неоціненний. Без сумніву, можна сказати, що його внесок відчувається дотепер і служить на благо університету. Дмитра Венедиктовича можна сміливо назвати чи не найвизначнішою постаттю УжНУ. Його ідеї живуть і розвиваються. Для мене – це постать, на яку маю рівнятися. Він показав, як повинен працювати ректор УжНУ», – такими словами розпочав засідання Федір Ващук.

Юліан Височанський розповів про те, яким був Дмитро Венедиктович у науковий роботі: «простий, щирий і справедливий. Мати такого викладача, керівника – це щастя і великий дарунок долі».

Згадати добрим словом, розповісти веселі історії, забуті курйози, висловити своє захоплення було багато охочих. Кожен із тих, хто мав змогу виступити, не стримувався від захоплення, щирого слова, вдячності колишньому ректору.

«Я пам’ятаю Дмитра Венедиктовича ще студентом. Мав феноменальну пам’ять. Ніколи не чекав, щоб з ним привіталися, – завжди робив це першим. Якось ми з друзями гуляли набережною, а він з іншого боку вулиці вітався, бо знав, що ми – студенти його університету. Це була фантастична людина», – згадував декан фізичного факультету УжНУ Володимир Лазур.

Фундатор. Самоорганізований, відповідальний, справедливий. Великий вчений, педагог, психолог. Чуйний, веселий, простий у спілкуванні. Завжди допомагав і ніколи не чекав віддачі. Людина слова, яка терпіти не могла не те що брехні, а навіть фальшу. Дуже вразливий. Завжди приймав усе близько до серця. Хотів, аби всім було добре. Переймався, коли когось ненароком образив, міг легко просити вибачення в студента. Людина слова, честі, совісті. Людина, яка зробила з мене людину.

Це далеко не повний перелік тих вражаючих слів, які говорили очевидці, колеги, люди, що знали Дмитра Венедиктовича Чепура.