У суботу, 22 листопада, у Великих Лучках на Мукачівщині відкрили меморіальну дошку уродженцю цього села, відомому філологу, фольклористу, історику та релігійному діячу Михайлові Лучкаю (1789–1843) з нагоди 225-ї річниці з дня його народження.

Пам’ятну дошку отцю Михайлу Лучкаю встановили на місці зруйнованої греко-католицької церкви Вознесіння, спорудженої 1829 року отцем Василем Довговичем (1783–1849) – відомим філософом, мовознавцем, поетом, першим закарпатським академіком. Нині тут будинок лікарні. Урочисто відкривав та освячував меморіальний знак єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії владика Мілан. Відтак біля старовинного хреста, постамент якого зберігся після зруйнованої церкви, владика  відслужив панахиду за жертвами Голодомору й за воїнами, які загинули на Сході України.

Професор Сергій Федака, який був присутній на відкритті, стверджує, що всі місця пам’яті мають бути позначені, тому відкриття меморіальної дошки є позитивом. Для журналістів цього дня було організовано й екскурсію одним з найбільших сіл України та Закарпаття. Ми мали змогу відчути село ногами і духом. Сергій Дмитрович підкреслює: не дивно, що такий розкутий історик, як Михайло Лучкай, походить із села лібертинів, тобто вільних селян. Приємною несподіванкою під час екскурсії став пам’ятник Героям Небесної Сотні – один із перших на Закарпатті, зауважує професор.

До слова, Михайло Лучкай (справжнє прізвище Поп) народився у Великих Лучках 19 листопада 1789 року в родині місцевого священика. На будинку, де побачив світ будитель, встановлена пам’ятна дошка. Сам Михайло Лучкай теж став священиком і навіть свого часу служив у місцевій греко-католицькій церкві. Потім тривалий час був ужгородським парохом. Похований в Ужгороді в каплиці біля церкви на Цегольні, де він довгі роки був настоятелем.

Михайло Лучкай є автором відомих праць латинською мовою – «Граматики слов’яно-руської: або старослов’янської і теперішньої, поширеної у карпатських горах, малоросійської мови, що є живим її діалектом» (1830 р.) шеститомної «Історії карпатських русинів» та інших. До речі, перекладом останньої опікувалися викладачі кафедри класичної філології УжНУ.

Іванка Когутич

для Медіацентру УжНУ