Головна » Усі публікації » Особистість |
Вона подорожує Україною. Нещодавно повернулася з чергових змагань в Угорщині. До того брала участь у Кубку України з паверліфтингу серед спортсменів-паралімпійців, боролася на чемпіонаті України у Дніпропетровську, змагалася в Польщі. Якщо на змагання їздить із тренером, то в багатьох приватних поїздках побувала зовсім сама. «Я часто їжджу до друзів, об’їздила майже всю Україну», – розповідає Надія Дьолог. У мене відразу виникає тривожне питання: «Як?». Надія спокійно відповідає: «На вокзалах є спеціальні працівники, які допомагають зорієнтуватися й саджають на потяг». Після навчання там дівчина хотіла й далі опановувати цю спеціальність в УжНУ – вступила на економічний факультет. Однак економісти займаються в корпусі, де Надія не може долати перешкоди самостійно. «Сходинками євростандарту я вмію підніматися, – каже цілком спокійно, – але в цьому корпусі вони не такі, ліфту немає. Запропонували вчитися на денній формі, але завдання виконувати дома. Мені це не підходило. Тому вступила на англійську філологію: не можу сидіти вдома – мені цікаво десь бути». Надія Дьолог народилася на Тячівщині. Важко уявити, що життя рухливої дитини повністю змінило падіння з черешні. Травма в 10-річному віці позначилася на всьому житті… Ужгород зовсім не пристосований для людей з обмеженими можливостями. Вже не перший рік порушують питання міських пандусів, однак воно так і залишається громадською ініціативою. Про маршрутки, обладнані належним чином, годі й говорити. «Я змушена викликати таксі, а це сьогодні недешево. Додому з університету їду на візку, коли погода сприяє. Навчилася й бордюри долати, й сходинками підійматися. У мене сильні руки – можу з цим упоратися», – цілком спокійно розповідає Надя. З того часу, як Надія Дьолог навчається в УжНУ, займається паверліфтингом. «Спорт дуже люблю. У Дніпропетровську на змаганнях за Кубок України вперше стала переможницею. Після цього на Чемпіонаті України посіла друге місце. Потім була Польща, Угорщина. Цього року вже теж маю перемогу – перше місце на змаганнях в Угорщині, – розповідає дівчина. – Мрію стати паралімпійською чемпіонкою. Спортом живу. Навіть якщо хвора – йду на тренування. Займаюся тричі на тиждень після пар. Тренер не розуміє, нащо мені університет, каже, аби кидала. Але самих тільки тренувань мені замало». Наталія Каралкіна |
|
|
|
Теги: |
Помітили помилку? Виділіть її й натисніть Ctrl+Enter! |
0 | |
Ми у Facebook
Рубрики розділу
Інші матеріали рубрики