Головна » Усі публікації » Зблизька |
Він не просто живий класик науки, академік – він і колишній студент та аспірант Ужгородського університету. І хоч свій формальний зв'язок з альма-матер припинив ще 1958 року, переїхавши до столиці, – зі своїми закарпатськими колегами, численними учнями різних поколінь підтримує близькі стосунками досі. Людина, ім’я якої вже золотими літерами вписано в історію українського мовознавства, лінгвіст, якому немає рівних на теренах України, а може, і Європи, завідувач відділу історії української мови Інституту української мови НАН України (а тривалий час директор цього інституту), член-кореспондент Національної академії наук Василь Німчук 28 травня відвідав філологічний факультет. Як зізнався сам – завдяки запрошенню заступника декана факультету Василя Шарканя, з яким тісно і дуже часто контактують. Послухати Василя Німчука прийшли викладачі, аспіранти та студенти факультету. Відбулася розмова в аудиторії ім. Степана Бевзенка, що теж виявилося символічним: «Я дуже зворушений нашою зустріччю, та ще й у цій аудиторії. Степан Пилипович – мій науковий тато. Саме він благословив мене у наукову дорогу. А ще навчив завжди звертатися до своїх учнів на Ви і тільки на ім’я та по батькові. Це була велика людина: добра і віддана своїй справі...» – наголосив Василь Васильович. У своєму виступі вчений зачепив два взаємопов’язані питання: тему політичного та етнографічного русинства, а також проблему збереження українських діалектів. З проектом статуту цього товариства, розробленим науковцем, незабаром можна буде ознайомитися й онлайн, вносити свої побажання, змінювати, доповнювати його. Наприкінці зустрічі зі своїми думками щодо запропонованого товариства висловилися й викладачі факультету. Зокрема, виступили завідувач кафедри української мови, професор Іван Сабадош, голова вченої ради факультету, професор Світлана Пахомова, доцент кафедри словацької філології Юлія Юсип-Якимович. Кожен підтримав ідею створення такого осередку і висловив сподівання, що знайдуться в майбутньому ті студенти, які гідно продовжать добрі традиції діалектологічної школи на філфаку і разом із викладачами долучаться до проекту Василя Васильовича. Завершила ж зустріч декан філологічного факультету Галина Шумицька: «Сьогодні здійснилася мрія багатьох, хто хотів вас побачити: Ви тут, Ви з нами. Упродовж багатьох років Ви мужньо, мовчки, безкорисливо, без очікування якихось дивідендів підставляли своє плече дуже багатьом із тих, хто тут сьогодні присутній. Ми бажаємо Вам здоров’я, натхнення, і любові, яка не ділиться, а тільки множиться, яка народжує нове життя!» На знак того, що Василь Німчук є щирим патріотом філологічного факультету, декан подарувала йому фірмову футболку, яку професор напівжартома пообіцяв берегти і вдягати лише на великі празники ☺. Хоч зустріч тривала не надто довго, кожен мав нагоду торкнутися величі й водночас простоти цього чоловіка. Він називав себе корінним закарпатцем, «який прив’язаний до землі, де йому пуп відрізали». Просив вибачення, що часто говорить «я», «мене» – то просто «так іде наша бесіда». А ще його неперевершене «цілую пані ручку» і погляд кудись у глибоку далечінь. У цьому сьогодні був весь Німчук: у хвилюванні ледь не до сліз, у радості від перебування в рідних стінах, у бажанні бути почутим і всіма своїми силами прислужитися материнській землі. Світлана Лапига Фото, відео Роберта Паппа |
|
|
|
Теги: |
Помітили помилку? Виділіть її й натисніть Ctrl+Enter! |
0 | |
Ми у Facebook
Рубрики розділу
Інші матеріали рубрики