Головна » Усі публікації » Екскурсії |
Удосконалюючи професійну майстерність в організації та проведенні туристично-екскурсійного обслуговування й у рамках навчальних практик викладачі кафедри міжнародних комунікацій факультету туризму та МК організували тур за маршрутом: Ужгород – Пряшів – Закопане – Краків – Освенцим – Ужгород для студентів-туризмознавців. Упродовж поїздки студенти мали змогу ознайомитися з методикою проведення екскурсій та туристичного супроводу, історико-культурною спадщиною Польщі, спробувати себе в ролі гідів-перекладачів. Студентка І курсу факультету туризму та МК Ніколь Сіденко розповідає: «Незважаючи на хмарну погоду, поїздка була яскравою й захопливою. Ми насолодилися гірськими пейзажами найменшого, але дуже багатого на туристичні ресурси містечка Закопане. Також відвідали Ягеллонський університет – найстарший польський університет та один з найждавніших університетів у світі, заснований 1364 року Казимиром III Великим і реконструйований 1400-го Владиславом II Ягеллом, на честь якого у 1817 році навчальний заклад і дістав назву, аби підкреслити зв'язок з династією. Попри різні враження, дружня атмосфера товариства студентів та викладачів панувала під час усієї поїздки автобусом аж до самого Ужгорода». Далі рушили до Кракова. Ми просто закохалися в це місто, його вулиці, старовинні будівлі, всю його велич та водночас простоту. Місто естетики та квітів, смачної їжі та неквапливого темпу життя. На головній площі з’являється відчуття, ніби ти потрапив у минулі віки і став героєм добре відомої казки. У повітрі пахне різноманітними прянощами і випічкою, які змушують перехожих на кілька хвилин забути про все, аби поласувати смачною їжею. Нічний Краків не менш прекрасний: під час вечірніх прогулянок виникає відчуття повної гармонії всього, що відбувається довкола, а саме вуличних музик, переповнених пабів, вуличних ліхтарів, галасливої молоді. Насамкінець відвідали концтабір Аушвіц. Місце, що несподівано віч-на-віч зіштовхує нас з історією. Історією, не відшліфованою авторами книг, а справжньою, хай би якою страшною була. Переступивши поріг табору, відразу відчуваєш, як по шкірі біжать мурахи: це місце ще дуже добре пам’ятає весь пережитий тут жах. Сюди не хочеться повертатися, але відвідати бодай раз у житті це місце потрібно, щоб запам’ятати, усвідомити і ніколи, ніколи не допустити повторення». Вл. інф. |
|
|
|
Теги: |
Помітили помилку? Виділіть її й натисніть Ctrl+Enter! |
0 | |
Ми у Facebook
Рубрики розділу
Інші матеріали рубрики