Н арод мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!..

Василь Симоненко

Саме з цих слів українського поета розпочався в ужгородській «Просвіті» День української писемності та мови – свята, яке в Україні відзначають 9 листопада. Саме цього дня православна церква вшановує пам'ять найвідомішого літописця – Нестора, послідовника Кирила та Мефодія.

З ініціативи Закарпатського обласного об’єднання «Просвіта» ім. Т. Шевченка у Народному домі «Просвіти» Ужгорода відбулося «Свято мови». Володимир Піпаш, голова обласної «Просвіти», підкреслив, що раніше такі свята мови активно проводилися у 80–90 х роках, коли йшла активна боротьба за незалежність. І тепер такі заходи знову набувають актуальності: «Треба заявити, що ми, українці, є і шануємо своє», – каже пан Володимир, закликаючи до прославлення нашої мови всупереч різним політичним силам, які заважають їй активно розвиватися.

У святкуванні активну участь взяли і студенти філологічного факультету – виступ підготували студенти-другокурсники українського відділення разом із доцентами кафедри української мови Ольгою Пискач та Наталією Венжинович, долучилася й студентка словацького відділення Дарина Жиркова.

Дівчата декламували вірші про українську мову різних авторів: «Українська мова» В.Самійленка, «Якщо з українською мовою…» Д.Білоуса, «Рідна мова» О.Олеся, «По-своєму кожна пташина співає…» С.Жупанина та багато інших. Особливо вражали пісні: дівчата співали акапельно, і від їхніх голосів часом справді мороз сипав по шкірі.

Крім наших студентів, із віршами, прозовими уривками та піснями виступали й студенти інших навчальних закладів, відомі письменники Закарпаття. Нашим же дівчаткам та їх кураторам-викладачам «Просвіта» на знак подяки подарувала книжки про мову.

P. S. Наостанок хочеться додати один з віршів, які пролунали на святі. У наших реаліях він надзвичайно актуальний.

Я Якщо з українською мовою
В тебе, друже, не все гаразд,
Не вважай її примусовою,
Полюби, як весною ряст.
Примусова тим, хто цурається,
А хто любить, той легко вчить:
Все, як пишеться, в ній вимовляється, -
Все, як пісня, у ній звучить.
І журлива вона, й піднесена,
тільки фальш для неї чужа.
В ній душа Шевченкова й Лесина,
І Франкова у ній душа.
Дорожи українською мовою,
Рідна мова - основа життя.
Хіба мати бува примусовою?
Непутящим буває дитя!

Дмитро Білоус