У Німеччині є багато ініціатив, завдяки яким молодь з України має змогу відвідати цю країну, поглибити знання німецької мови, отримати незабутні враження, ознайомитися з європейською культурою, а також непогано підзаробити. Днями до студентів факультету іноземної філології УжНУ завітав Сергій Сердюк з презентацією молодіжної програми німецької фірми «mitOst UG».

Пан Сергій докладно розповів присутнім про умови та переваги культурно-мовної програми «Au-Pair, соціальний рік», у якій беруть участь багато країн Європи та світу. Вона дає можливість провести як мінімум рік за кордоном, досконало вивчити мову, познайомитися з побутом країни, знайти друзів і заробити гроші.

Залежно від країни, яку хочете відвідати, є низка умов, серед яких: знання мови, вік від 18 до 30 років, обов’язкова наявність візи та медичного страхування. Натомість може пропонуватися безкоштовне проживання та харчування в закордонній родині, мовні курси, оплачувана відпустка на 2-4 тижні на рік, 1-2 вихідні дні на тиждень, гроші на кишенькові витрати тощо.

Щодо навчання в німецькому виші, то воно передбачає такі вимоги: мінімум 2 успішно завершені курси будь-якого вишу країн СНД, вік з 18 до 35 років, рівень володіння німецькою мовою, достатній для проходження Test Daf, при отриманні візи в посольстві необхідне фінансове підтвердження. Серед вузів гість виокремив Європейський університет Віадріна у Франкфурті-на-Одері, в якому викладають право, економіку та культурологію.

Основну увагу пан Сергій зосередив на можливості заробити в Німеччині. Поїхати за кордон на роботу можуть студенти 1-4 курсів денної форми навчання: вимагається знання німецької мови на побутовому рівні, період праці становить мінімум один, максимум три місяці. Найголовніший критерій – бажання студента працювати за будь-яких погодних умов та виконувати різнопланову роботу. Харчування та проживання забезпечує переважно працедавець. Серед вакансій, які пропонує фірма, переважає робота в пральні, ресторані, магазині, а також у сфері сільського господарства.

Наприкінці зустрічі пан Сергій надав всі необхідні контактні дані стосовно реєстрації заявок, оформлення віз, уточнення інформації, яка цікавить студентів чи питань, які виникнуть.

Нам удалося поспілкуватися зі студентами 4 курсу німецького відділення факультету іноземної філології, які брали участь у запропонованій Сергієм Сердюком програмі.

Наталія Мелеш: «Мені надзвичайно сподобалося там, де я побувала. Працювала в місті Schönberg, що знаходиться на півночі, в готельному комплексі пана Дулські, прибирали так звані апартаменти. Спочатку було важко взагалі спілкуватися з роботодавцем, співробітниками, але з часом я звикла і пристосувалася до їхньої обстановки.

У принципі робота не була важкою: всі отримували певну кількість кімнат на день (5 або 6) для прибирання: на кожну виділялося по 2 год. Ми жили поблизу Балтійського моря й могли спостерігати прекрасний краєвид щодня. За весь час перебування там я зауважила, що німці дуже стримані у всьому: спілкуванні, розвагах. Відчутна навіть незначна агресивність до іноземців.

У тому місті, де я жила, були свої свята, наприклад "Грілфест", на яких вони по-справжньому розважалися і забували про роботу хоч на один вечір. Відверто кажучи, було трохи страшно їхати туди вперше, без знайомих і друзів. Але приваблює те, що там ти можеш вдосконалити свою мову – допомагає спілкування з корінними німцями. Я після того взагалі почала писати вірші.

Важко було не бачити батьків, друзів, але це вартувало того, аби скористатися такою можливістю, навіть незважаючи на всі витрати. Там знайшла багато друзів, познайомилася з багатьма українцями, росіянами, німцями. Всі ми стали великими дружним колом, підтримуємо зв'язки й досі. Залишилося багато споминів: день народження друга в парку Кіля, нічне плавання, кожного вечора посиденьки і гра в монополію, спільне приготування вечері тощо.

Ніколи не забуду того чудового моря, маленьких будиночків і чистих вуличок. Якщо хтось наважується покинути рідних на певний час, то повний вперед! Я не шкодувала й секунди, планую поїхати ще раз цієї зими». Юлія Шепіда: «Я працювала в селищі неподалік Гамбурга, в придорожньому кафе – поралася на кухні з посудом. Робота доволі важка для дівчини. Місяць роботи без вихідних. Складно звикнути до швидкого та інтенсивного ритму: одночасно встигати на кухні, в залі, на терасі. Потрібно бути готовим робити все, що скажуть, а не лише те, що є твоїм обов’язком.

Дискомфортом, мабуть, було те, що під час роботи до тебе на робоче місце постійно хтось навідувався із керівництва та пильно наглядав за тим, як ти працюєш. Проте можу сказати, що всі переживання марні, оскільки німці дуже шанують старанність.

Програма дала мені перший в житті досвід роботи у європейському колективі, навчила, як потрібно себе зарекомендувати, а ще – прищепила любов до праці, виконання своїх обов’язків. Дуже необхідним для мене було спростувати чи підтвердити той факт, що німці – надзвичайно працьовита нація. Моїм напарником був дідусь років 78, але та завзятість і енергія, з якою він працював, не змогла не здивувати.

Нам є чого повчитись у них, зокрема серйозно ставитись до роботи, графіку, завдань. Ті студенти, які мають бажання працевлаштуватися в Німеччині, повинні, насамперед, бути готовими до того, що потрібно за себе постояти, підтримувати постійний контакт з роботодавцем і питати все те, чого ти не зрозумів чи що тебе цікавить. Студент, не повинен бути "тепличним" і жаліти себе: там ніхто не зважатиме на твій настрій чи стан твого здоров’я. Піклуватися він має про себе сам, бо там потрібні надійні працівники. Всім охочим працювати в Німеччині бажаю успіху і високих заробітків».

Євгенія Сакаль: «Щодо самої фірми, яка допомогла туди поїхати, то пан Сергій неодноразово і досить часто допомагав з пошуком житла, надав детальні консультації стосовно оформлення віз. Працювала я там на кухні в невеликому та затишному ресторанчику на автобані. Робота тривала по 10-12 годин в день протягом двох місяців. Оплата становила 6 євро за годину, але зараз, наскільки мені відомо, в Німеччині встановили мінімальну заробітну плату – 8,5 євро за годину. Працевлаштування офіційне.

Німці ставилися до нас дуже добре: робили все для того, аби нам було комфортно, наприклад, на роботу нас привозили і забирали звідти. Часу на відпочинок практично не було, тому будь-яка можливість поїхати куди-небудь була рятівною та довгоочікуваною: відвідали Гамбург і Любек, з 30 серпня до 3 вересня подорожували по Німеччині, а я вибрала Прагу й поїхала туди.

Згадую тепер, що перед тим, як поїхати на роботу в Німеччину, сідала в автобус із сльозами і питаннями в голові: «Що роблю? Куди їду? Навіщо?». Зараз можу впевнено відповісти на них, бо ж здобула неоціненний досвід роботи. Заробила трохи грошей, побачила, як живуть люди в Німеччині, знайшла друзів.

Найголовніше – я переконалася, що зможу жити в чужій країні, стала самостійною і подорослішала. Про німців залишилися тільки приємні спогади, бо таких привітних і чудових людей я ще ніколи в житті не зустрічала: вони завжди усміхнені й готові прийти на допомогу, толерантні та пунктуальні, а в побуті надзвичайно акуратні. Єдине, що мене неприємно вразило і викликало обурення, – це те, що на кожному кроці зустрінеш курців, навіть молодих матусь з немовлям на одній руці, а в іншій з цигаркою.

Тим, хто бажає поїхати в Німеччину за цією програмою, варто пам’ятати: ніколи нічого не треба боятися – набратися сміливості та ризикнути, адже не завжди випадає шанс підзаробити, побачити світ і вивчити мову. Допоки ви студенти, то беріть від навчання все і не випускайте з рук таких можливостей. Особисто я дуже задоволена й поїду туди знову взимку».

Оксана Пітра

для Медіацентру УжНУ