Студенти-філологи УжНУ з 10 лютого по 7 березня проходять педагогічну практику у різних навчальних закладах нашого міста та області.

«Спочатку все не так страшно, – ділиться враженнями одна з практиканток. – Сидиш собі в кінці класу, дивишся, як досвідчений педагог навчає дітей, згадуєш усе те, що говорили тобі на парах.

Проте практика студентів полягає не в тому, аби отак просидіти майже місяць. Кожен має провести два залікові уроки: один – з мови, другий – з літератури. Окрім учителя, на них буде присутній і керівник практики від університету. Проте не так страшно дістати низьку оцінку, як розчарувати своїх, хай і не надовго, але все-таки учнів.

«Вчити діток, які насправді тягнуться до знань, – саме задоволення. У мене нема проблем із дисципліною. Ми добре порозумілися. Це справді хороший досвід. Мені подобається шукати нові способи пояснити їм ту чи іншу тему. А те, що діти наввипередки хочуть відповідати, вселяє в мене надію, що я їх не розчарувала. Спасибі вчителям, які допомагають», – розповідає студентка українського відділення Наталя Бідзіля.

Окремої уваги заслуговує малеча, яка не соромиться обіймати нову вчительку, а після дзвінка не бігти стрімголов на перерву, а розпитувати про все, що цікавить.

«Мені дуже-дуже сподобалася нова вчителька. Вона завжди гарно до нас ставиться і ніжно говорить. А ще постійно вчить правил хорошої поведінки. Із нею ми і сміялися, і вчили щось нове, що вона дуже доступно завжди пояснювала», – каже Діана, учениця 5-Б класу ЗОШ № 19 м. Ужгорода.

Шкільний урок удвічі коротший за пару, але готуватися до нього треба ще ретельніше: цих малих експертів розчаровувати не можна. Саме з такими думками студенти повертатимуться з місць практики на факультет.

Світлана Лапига