Туристичний сезон «Золота осінь» дістав своє продовження – цього разу пунктом нашого призначення стала Міжгірщина. У рамках позааудиторної навчально-виховної діяльності та в контексті вивчення навчальних дисциплін «Туристичні маршрути Закарпаття», «Туристичне краєзнавство», «Туристичні та рекреаційні ресурси Закарпаття» викладачі факультету туризму та МК організували студентам краєзнавчу екскурсію Міжгірським районом.

У сучасних умовах позааудиторна діяльність виконує роль єднальної ланки між теорією та практикою, між навчальним і виховним процесом у вищій школі. Саме в позааудиторний час відбувається засвоєння знань, здійснюється формування вмінь і практичне відпрацювання навичок студентами, які вони зможуть використати у своїй майбутній професійній діяльності. Крім того, такі поїздки – це можливість згуртувати колектив, познайомитися студентам-першокурсникам із старшокурсниками та викладачами, весело й невимушено провести час.

Маршрут «НПП «Синевир» – реабілітаційний центр для бурих ведмедів – лінія Арпада – село Колочава» – видався насиченим та цікавим.

Туризмознавці, загадавши кожен своє бажання, мовчки обійшли озеро Синевир з надією на те, що воно, згідно з легендою, обов’язково збудеться, тоді кинули у водну гладь монетку, сподіваючись повернутися сюди знову.

Студентам удалося сповна відчути карпатський колорит, «посмакувати» родзинкою Міжгірщини – її духовною культурою. У місцевій колибі колочавці влаштували справжній концерт з троїстими музиками, навчали грати на трембіті й пригостили справжнім баношем.

Не забули і про навчальну складову: так, викладачі кафедри міжкультурних комунікацій пообіцяли під час практичних занять послухати враження студентів від поїздки іноземними мовами.

Студентка 1-го курсу Аліна Макалюк розповідає: «Подорож розпочалася о 5-ій ранку. Дорога до Синевиру видалася недовгою, бо всі спали і набиралися сил перед екскурсією. Приїхавши до НПП «Синевир», ми смачненько перекусили і вирушили вгору на висоту 989 м над рівнем моря.

Піднявшись до озера, були вражені природою, незайманою красою Синевиру. Із задоволенням перепливли плотом до середини озера, де знаходиться крихітний острівець, що зветься Морським оком.

Особливо сподобалась екскурсія в селі Колочава, в музеї «Старе село». Таку цікаву подорож ми, першокурсники, запам’ятаємо надовго, адже отримали море приємних вражень і корисної інформації, яка знадобиться нам у подальшому в навчанні та професійній туристичній діяльності. Дякую викладачам, які змогли організувати нам таку екскурсію і весело провели цей час разом з нами».

Своїми враженнями ділиться і студентка 4-го курсу Марія Ханзерук: «Цього жовтневого понеділка мені, доньці синьоокої Волині, випала нагода побувати біля легендарного гірського дзеркала – озера Синевир. Після екскурсії вкотре переконалась, що закарпатські пейзажі гідні пензля найкращих художників, закарпатський гарячий боґрач, кремзлики, банош, вино найкраще зігрівають душу туриста. Я повернулась додому сита враженнями та сповнена натхнення.

Упродовж екскурсії ми відвідали саме озеро, до якого йшли лісовою стежкою повз високих ялиць, смерек, вільх, ясенів та рудих кленів. Ці відтінки багряного довго мені ще нагадуватимуть про цю студентську осінь. Я знаю понад 30 красивих озер Шацького району, але відтепер також знаю, що існує ще одне, таке ж унікальне та затишне.  Це та тиха озерна гавань, в яку я би повернулась ще не раз.

Потім ми побували у реабілітаційному центрі бурих ведмедів. Відвідини викликали в мене багато позитивних емоцій. Те, що я там побачила, відразу мені нагадало картину художника Івана Сошенка «Ранок в сосновому лісі»: так само ранок, такі ж сонливі ведмежата, лише ліс інший – український. 

Наступний туристичний об’єкт на нашому маршруті – дестинація військового туризму на Закарпатті – «Лінія Арпада». Оригінальні зразки бункерів, укріплені земляні траншеї – всі ці експонати часів другої світової війни справили на мене велике враження як для людини, що не бачила тієї війни, але, на жаль, є очевидцем сучасних подій в Україні. Невже, задумалась я, ми у ХХІ столітті повертаємося в минуле і повторюємо історію?

Закінчилась наша пізнавальна краєзнавча подорож екскурсією у музеї «Старе село» в Колочаві. Екскурсовод Валентина – справжній майстер своєї справи – показала нам Верховинське село, хатини, самобутні колочавські експонати, які розкривають нам 300-річну історію культури та побуту місцевих жителів. Краще один раз побачити, ніж сто разів почути – це про Колочаву. Адже всі ті елементи історико-культурних туристичних ресурсів Міжгірщини, про які ми чули на лекціях, малювали в уяві, відкрилися для нас по-новому!

Втомлені, але з усмішками ми повернулись до нічного Ужгорода. Такі поїздки не лише збагачують світогляд, а й додають позитивного настрою, згуртовують колектив. Дуже вдячна організаторам, викладачам факультету та всім, хто був поряд в цей насичений туристичний день!».

Вл. інф.