Середньовіччя українських земель відбиті в літописах давньоруських чи козацьких. На жаль, нема української літописної фіксації життя за Карпатами. Цей час переданий тільки в легендах, пізніше – в літературних творах.

Проте це не означає, що лицарської доби й культури на Закарпатті не було – заповнити нішу «літописної» фіксації спробував Олександр Гаврош. В ужгородському «Видавництві Олександри Гаркуші» нещодавно побачили світ «Легенди Срібної Русі» – сучасний міф закарпатського середньовіччя. За словами автора, джерелом оповідок стали фольклорні легенди про замки краю, проте у цій книзі чимало художнього домислу. Автор намагався передати дух далекої доби і продемонструвати, що Закарпаття розвивалося в контексті Центральної Європи.

Достовірність і вигадку, їхнє співвідношення хай визначають історики, зокрема, це вже зробив Сергій Федака у статті «Шість срібних слів». Ми ж поглянемо на сказання з погляду сприйняття. Цікаво, що рукопис здобув кілька нагород – відзнаки літературних конкурсів «Золотий лелека», «Корнійчуковську премію». Автор невтомно шліфував текст, зробивши загалом чотири редакції, аби досягти стилізації під ту добу. Нарешті книжка побачила світ наприкінці 2015 року за обласною програмою підтримки закарпатських авторів.

Видання містить п’ять легенд-оповідань (які виходили окремими книжечками) та повість кривавих часів «Прокляття князя Чорногора». Кожен текст прив’язаний до конкретної історичної пам’ятки, яка певним чином досі збереглася. Маємо тут розповіді про десять закарпатських замків – Невицький, Ужгородський, Середнянський, Мукачівський, Чинадіївський, Бронецький, Боржавський, Виноградівський, Королівський і Хустський. Що ж, Закарпаття – справді край замків, і книжка Олександра Гавроша це чудово продемонструвала. 

Дух середньовіччя переданий сповна – у жорстокій добі, де зброя і смерть нікого не дивувала, у всесильному коханні, у містиці та романтиці, які в лицарські часи завжди сусідували. Драматичні колізії підсилюють майстерні ілюстрації Олександри Гаркуші під кольорові кахлі, якими так багате середньовіччя. Вони навіюють страх, викликають зацікавлення, подив. Перед читачем постає то загадкове Погань-дівча, то привид Білої панни, то ворожі наступи, то романтичні зустрічі чи закривавлені замки… Цікавим і несподіваним є художнє рішення з десятками маленьких покрайніх рисунків на берегах книги. Без сумніву, «Легенди Срібної Русі» можуть претендувати на відзнаку «Мистецтво книги» у загальнонаціональних конкурсах.

Літописну канву творять не тільки художньо оброблені легенди, а й сама форма. Автор нерідко використовує казково-оповідні формули: «Давно се було…», «І була ся оповідка в народі без числа оповідана…» тощо.  Крім традиційної лексичної стилізації з використанням історизмів та архаїзмів, письменник використовує також різні синтаксичні конструкції. Наприклад, повторюванням сполучника «і» – «… і заніміло все довкола від її передсмертного крику. І впало її тіло прекрасне незаймане біле на гостре каміння посеред ошелешених турецьких невільників. І всі здіймали очі до неба…» (С. 41) – текст нагадує  давньоруські літописи, наприклад, «Повість минулих літ». Повторювана конструкція типу «То не буря куряву здійняла, то їде військо небачене» (С. 52), «То не шуліка каменем паде на курчат, то юний Драгош… «(С. 56) нагадує  епічну поему «Слово о полку Ігоревім».

Олександру Гаврошу вдалося витворити з легенд цілісний і самодостатній художній текст, якого Закарпаття ще не мало і який займе своє гідне місце поряд з іншими творами  про середньовічну «Срібну Русь» – повістю Василя Ґренджі-Донського «Петро Петрович», романами Сергія Федаки «Валет Валентина Другета» та Мирослава Дочинця «Криничар».

_x_PS1 3 березня у приміщенні Закарпатської організації Національної спілки письменників України презентували «Легенди Срібної Русі» Олександра Гавроша. Книга побачила світ завдяки обласній програмі підтримки видання творів місцевих авторів, популяризації закарпатської книги. На акції побували й викладачі УжНУ. _x_PS2 /live/2016/03/12legendy/verkh.jpg_x_PS3 _x_PS4 _x_PS5 _x_PS6 _x_PS7 _x_PS8 _x_PS9 https://www.youtube.com/embed/M_u9GePXl4c_x_PS10 Іванка Когутич_x_PS11 Фото Наталії Каралкіної_x_PS12 Відео – UZHinform _x_PS13 _x_PS14 _x_PS15 _x_PS16 _x_PS17 _x_PS18 _x_PS19

Іванка Когутич

Фото Наталії Каралкіної

Відео – UZHinform