Саме під таким гаслом у Закарпатській обласній науковій універсальній бібліотеці ім. Ф. Потушняка відбувся вечір-зустріч з представниками волонтерських організацій з нагоди святкування Міжнародного дня волонтерства.

Говорили про значення та роль таких явищ, як волонтерство і благодійність, ділилися досвідом роботи, закликали не бути байдужими, особливо в нинішній складний для України час.

Перед початком зустрічі координатор центру «Вікно в Америку» Антоніна Вакула ознайомила присутніх з історією виникнення волонтерського руху, назвала знакові організації та відомих представників. Наголосила, що особливістю такої діяльності в Україні є значна кількість волонтерів серед учнів та студентів.

«Що ж таке волонтерство і хто ним займається? Це вільна неоплачувана діяльність з охорони довкілля, збереження спадщини, збору коштів тощо, і тут нема обмежень у віці або статі людини. Стати волонтером може кожен, треба мати лише бажання й благородну мету. Найголовніше – увага, тепло, досвід, спілкування, що не купиш ні за які гроші», – розказала пані Антоніна.

Студентки-другокурсниці факультету суспільних наук Вікторія Симулик та Христина Митровці продемонстрували залу відео «Touch Project» і розповіли про власний досвід роботи з дітьми в Часлівецькій школі-інтернаті.

Дівчата, що певний період працювали з дітками ромського походження, зауважили, що не має бути жодної дискримінації. Випадок із життя студенток, коли чоловік на вулиці безмежно дякував їм за пророблену роботу, переконав – вони рухаються у правильному напрямку. Вікторія та Христина закликали навчитися допомагати й нічого не стверджувати категорично.

Річі Шинкович і Золтан Кеніз розповіли про міжнародну молодіжну громадську організацію AISEC, що об’єднує студентів та випускників ВНЗ з метою розвитку лідерського та професійного потенціалу молодих людей, а також позитивного внеску в суспільство.

Продовжуючи тему закордонного волонтерства, Антоніна Вакула докладно розповіла про «Корпус Миру» і «КАКТУС» (Community ACTion Ukrainian Style), наголосила, зокрема, на діяльності цих організацій саме на території України. Волонтери першої працюють переважно в сільських місцевостях, їх діяльність в Україні, починаючи з 1992 року, зосереджена на трьох напрямках: викладання англійської мови як іноземної, розвиток громади, розвиток молоді. Друга – міжнародна англомовна програма, зосереджена на сприянні розвитку суспільства, функціонує у вигляді 10-денного форуму, започаткованого 2009 року в Тернополі. Згадали також про відому волонтерську організацію «Червоний хрест».

Відтак своїм досвідом роботи поділилися гості зі США та Франції. Американка Ганна три місяці займалася в Україні волонтерською діяльністю. Дівчина зізналася, що їй надзвичайно сподобалося жити тут.

Ще змалечку її життя так чи інакше було пов’язане з поїздками, оскільки батько багато подорожував, працюючи з дітками. У десятирічному віці дівчина мріяла поїхати до України, й бажання здійснилося згодом завдяки університету, в якому вона навчалася.

«Приїхати в Україну волонтером – одне з найкращих рішень в моєму житті. Скажу про цю роботу лише одне: треба шукати цілі, ставити себе в незручні ситуації. Життя не має бути пошуком комфорту, бо є люди, яким погано, яким багато чого не вистачає. Волонтерська діяльність може дати неоціненний досвід», – розповіла Ганна.

Приєдналася до розмови французька волонтерка з організації «Service Civic» – Адель. Дівчина закінчила факультет суспільних наук і вирішила здобути досвід роботи в соціальній сфері. В Ужгороді співпрацювала з Touch Project, а також допомагала жінкам, які мають соціальні проблеми. Нині допомагає вчителям у ромській школі: проводить уроки з дітьми, відвідує табір для організації певних програм і заходів, спрямованих на розвиток сім'ї, займається з учнями в позаурочний час.

Виступив перед аудиторією й канадець Джеремі, який уже рік проживає в Ужгороді, одружився з українкою. Брав участь у двох волонтерських програмах, які діють на території його батьківщини. Працював переважно з молодими людьми в Канаді. Згодом випала нагода долучитися до міжнародної програми й відвідати Україну.

Тут займався волонтерською діяльністю в сиротинцях, університетах, різних установах. На його думку, хороший досвід, який не можна нічим замінити – це можливість подорожувати й допомагати людям, відтак робити власний внесок задля добробуту суспільства.

Наталія Данильченко ознайомила присутніх із проектом «Бібліотечним» (Library Project 2013-2014), який проводиться в стінах бібліотеки з метою розширення кола спілкування дітей з інтернатів і сиротинців. Пані Наталія, вражена результатами роботи, наголосила на неабиякому досвіді, що здобула, приємній втомі, яка наступала після занять.

А вчили діток особистої гігієни, етикету спілкування, поведінки в громадських місцях, витрачати й заощаджувати гроші. Розповідали, що жити треба за людськими, державними, але й за Божими законами. Програма занять була насиченою: проводили квести, конкурси, вікторини, імпровізоване інтерв’ю-співбесіду стосовно працевлаштування, наочний експеримент щодо шкідливого впливу паління. Разом із дітьми відвідували історичні пам’ятки, проводили свята, отримували й дарували гостинці.

Друга частина виступу пані Наталії стосувалася проблеми безпритульних тварин. Жінка докладно розповіла про ужгородську зоозахисну організацію «Барбос»: закликала небайдужих відгукнутися та допомогти тваринам, утримуючи їх певний час у себе вдома; поширювати інформацію в мережі, роблячи посилання на сторінці; збирати кошти на лікування і стерилізацію тварин; рекламувати тварин на вулиці, роздаючи листівки.

Куратор благодійної виставки-продажу картин та творів мистецтва Оксана Гаврош розповіла про інтернет-сайт, на якому можна придбати твори близько 70 закарпатських митців, які підтримують українську армію. На інтернет-сторінці, крім полотен, можна знайти річ, яка найбільше припала до душі: різні вироби, аксесуари, кондитерські шедеври.

Події, що відбуваються нині в нашій державі, значною мірою вплинули на кожного громадянина. Волонтерство стало актуальним, як ніколи. Почали створюватися місцеві волонтерські організації. Як зауважено в газеті «Волонтер», примірники якої лежали на столах у читальному залі бібліотеки, волонтерський рух – це не лише ті, хто збирає і відвозить допомогу бійцям на передову, а й мільйони інших, без чиїх добровільних пожертв не було би що солдатам доставляти. Війна зачепила багатьох із нас: сьогодні вбивають чи ранять невідомих нам людей з далеких областей, завтра можуть постраждати наші друзі чи близькі родичі.

Не бути байдужими закликала й журналіст Вікторія Жуйко-Сабов: «Те, чим займаємося нині, можна назвати вимогою часу. Допоки одні перебувають на сході країни і дбають про мир, віддаючи життя, інші можуть допомагати. Спочатку наша організація збирала харчі, згодом одяг, кошти на тепловізори. Балкони волонтерів виглядали суцільною зоною АТО, адже були обвішані камуфляжними сітками.

Мене обурює, коли молоді байдуже, що коїться в країні. Думати, що схід далеко й війна нас омине, – помилково. А скільки там наших земляків нині перебуває? Хіба в такий спосіб нас не зачепили події, що відбуваються там? Не будьте байдужими, цікавтеся, як і чим можна допомогти», – наголосила пані Вікторія.

Наприкінці закликала не піддаватися на обман шахраїв, не дозволяти обвести себе довкола пальця, адже тепер найсприятливіший час для їхньої діяльності. Порадила жертвувати кошти лише тим організаціям, яким довіряють і які звітують перед громадськістю про виконану роботу.

До слова, як повідомляє Zaholovok.com, у ці вихідні волонтери з Руху підтримки закарпатських військових на площі Театральній продавали чай і тістечка, аби зібрати гроші на підтримку наших солдатів. Загалом протягом двох ярмаркових днів активісти заробили для хлопців 21 933 гривні.

Оксана Пітра

для Медіацентру УжНУ

Фото Галини Риган