Цього тижня у рамках всеуніверситетської акції до студентів і викладачів УжНУ завітали бійці 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади Олег Височан, Максим Шелепець, а також Андрій Довбак, який працював у зведеній міністерській групі з виявлення фінансування тероризму. Мета зустрічей – патріотичне виховання молоді.

У понеділок у читальному залі наукової бібліотеки УжНУ гості зустрілися з географічним факультетом. Розповіли про реалії сходу України, зокрема про ситуацію у зоні т. зв. антитерористичної операції, про жахливі наслідки неоголошеної війни, знищені села й райони, цілодобові обстріли на окупованих територіях, зрадників, які спілкувалися з терористами та «зливали» ворогам інформацію.

Максим, який нагороджений орденом за мужність, розповів: «Це страшне горе. Я бачив жінок і дітей, які ховалися по підвалах, бо їхні будинки розгромлені. Дивився і помічав той страх у очах, порожнечу від безвиході й тих пекельних умов, у які потрапили ці люди. Найважче спостерігати за дітьми, бо вони не винні у тому, що настала війна. Від житлових районів там залишилися тільки руїни, людям нема де спати, працювати, ніщо їсти. Ми часто ділилися з ними згущеним молоком і тушонкою, яку нам присилали волонтери».

Військові розповіли, наскільки на сході складні умови не тільки з погляду виконання громадянського обов’язку перед державою, а й щодо проживання українців, певних моральних принципів. Зізналися, що якби не допомога волонтерських рухів, то взимку навряд чи вижили б при температурі –37º. 

За словами військових, виявляли спроби фінансування тероризму на мільйони, часту підтримку російських організацій та сепаратизму. Однією з головних проблем назвали зрадництво місцевих жителів, які телефонували ворогам і розповідали, в якому напрямку рухаються українські бійці. Хлопці переконані, що в усьому винен менталітет тих українців, які проживають на Сході. Мовляв, тим людям завжди чогось бракує, вони переконані, що держава зобов’язана їх захищати і має борг перед ними.

На запитання аудиторії, чому військові, переживши воєнні дії, терпляче ставляться до всього, що твориться в країні, гості відповіли: «Насамперед прагнемо до демократичності й цивілізованих дій. Ми не дозволимо собі взяти в руки гранатомет і увірватися до Верховної Ради України – хочемо вирішувати всі питання дипломатично, раціональними підходами, творити реформи. Силові методи тільки на користь ворогам, а українці – мудра й освічена нація».

Наприкінці зустрічі гості подякували студентам за їхню допомогу, віру й молитви, підкресливши: «Ми виконували свою роботу, аби ви ходили у своєму місті на заняття, пили каву, не боялися завтрашнього дня й жили спокійно, але усвідомлювали, що війна не лише на сході».

Проректор з науково-педагогічної роботи Ігор Король, який був присутній на зустрічі, закликав студентів всіляко допомагати військовим і підтримувати з ними контакти.

У середу Максим і Олег з такою ж метою відвідали хімічний факультет. 

«Найстрашніший момент на війні – не коли стріляють, а тоді, коли помирають друзі. Товариші, які з тобою снідали, пили каву, курили, жартували… Усвідомити, що їх більше нема посеред живих, дуже складно. Неможливо передати словами той момент, коли тіло лежить, а на телефон дзвонить мама або дружина загиблого. Повідомляти про смерть бійця мені довелося лише раз, але це назавжди закарбувалося у пам’яті. Дивитися в очі рідним і близьким неможливо – відчуваєш провину за те, що залишився живим. Те, що там відбувається, – це справжня війна, хоч і неоголошена», – розповів Олег.

Зайшлося й про тотальну несправедливість, коли герої, які захищали ціною власного життя країну й тримали оборону на передових, повинні виправдовуватися перед військовими вищих рангів за те, чому вони стріляли. Розказували й про хлопців, які ширили паніку всередині загону – тоді через одну людину починається масове нервування й прикрі наслідки.

Попри весь негатив, через який довелося пройти, гості не втрачали почуття гумору – серйозні розповіді чергували з кумедними історіями.

Заступник декана з виховної роботи хімічного факультету Ганна Кун щиро подякувала Олегу й Максиму за їхній прихід і великий обсяг інформації й зауважила: «Рани від побаченого й пережитого заліковуватимуться дуже довго, і так само довго вам доведеться доносити ці слова до молоді. Хоч студенти й достатньо поінформовані про події на Сході, проте розповіді очевидців завжди об’єктивніші, зачіпають за живе всередині. Ваше почуття гумору, притаманне не всім, напевно, і давало сили жити, рухатися вперед і вистояти. Бажаємо вам міцного здоров’я та мужності подолати прірву між реальностями, в яких доводиться бути».

Оксана Пітра

для Медіацентру УжНУ