Історичний факультет

Дуже важливим в історії вищої школи Закарпаття є день 19 липня 1945 року, коли Народна Рада Закарпатської України спільно з Секретаріатом КПЗУ прийняла постанову про відкриття в Ужгороді «Закарпато-Українського державного університету». Дане рішення було розглянуто і вивчено на республіканському рівні і 18 жовтня 1945 року Рада Народних Комісарів УРСР і ЦК КП(б)У ухвалили спільну постанову про відкриття в Ужгороді державного університету. Нарешті мрія багатьох поколінь закарпатців стала реальністю.

Ужгородський університет починав свою роботу в складі 4 факультетів: філологічного, хіміко-біологічного, медичного та історичного із загальним контингентом студентів 180 осіб.

Історія підрозділу насичена і різноманітна, позначена вагомими здобутками і, на жаль, окремими кон’юнктурними моментами. Спочатку на історичному факультеті було відкрито дві кафедри – історії народів СРСР (1945) та загальної історії (1946). До занять, що розпочалися 1 лютого 1946 року, приступило 25 студентів, серед яких були не тільки закарпатці, але й уродженці інших регіонів республіки, були й фронтовики. Через рік стаціонарна форма навчання була доповнена заочною, а прийом студентів зріс до 50 осіб.

У той час дуже важливою була проблема педагогічних кадрів. Вона вирішувалася двома шляхами – через залучення місцевих спеціалістів та приїжджих фахівців. Серед перших виразно виділялися випускники філософського факультету Празького університету: М.М. Лелекач, Ф.М. Потушняк та А.М. Ігнат.

Більшість викладацького складу історичного факультету у перші повоєнні десятиріччя складали спеціалісти, направлені Міністерством вищої освіти. До речі, керували кафедрами також вони – доц. П.К. Сміян (кафедра історії СРСР) та доц. І.Г. Коломієць (кафедра загальної історії). А Сміян був і першим деканом історико-філологічного факультету. Крім згаданих, у перше повоєнне десятиріччя когорту викладачів істфаку поповнили доценти Я.А.Чубуков, Н.П.Баженова, В.І.Неточаєв, Б.М.Вольфсон, Л.І.Мідельський, Я.І.Штернберг, П.С.Шилохвост, М.В.Арсентьєв, І.Г.Шульга, Г.В.Марченко, С.О.Міщенко, старші викладачі Г.О.Данилькевич, І.Д.Дашкевич, Н.І.Межберг та ін. Серед них були добрі фахівці. Так, Г.В.Марченко був завідувачем кафедри загальної історії (1956-1961) та деканом факультету (1960-1965).

Поповнення професорсько-викладацького складу факультету (як і університету в цілому) здійснювалось також через аспірантуру, відкриту в УжДУ в 1951 році (її випускником був серед інших і В.І.Ілько). Аспірантуру при Львівському університеті закінчили М.В.Троян і В.І.Худанич, при Інституті суспільних наук АН УРСР (м. Львів) – Е.А.Балагурі, при Інституті історії АН УРСР – І.Г.Шульга та І.М.Гранчак, при Академії суспільних наук (м. Москва) – Г.В.Марченко

Дисертації викладачі факультету найчастіше захищали на вчених радах (пізніше спеціалізованих вчених радах) Інституту історії АН УРСР, Львівського університету ім. Івана Франка, а іноді й у вузах інших республік. З 1972 року (з перервами) діє спеціалізована вчена рада по захисту дисертацій на історичному факультеті Ужгородського університету.  Першим захистив кандидатську дисертаційну роботу в стінах рідного вузу О.С.Мазурок. На даний момент Спецрада по захисту кандидатських і докторських дисертацій зі спеціальностей «історія України» та «всесвітня історія» перебуває на перереєстрації.       

За перше двадцятиріччя істфак зріс і кількісно, і якісно. Якщо в перший рік його існування колектив складався тільки з шести викладачів (в т.ч. 2 доцентів), то в 1965 році на двох кафедрах працювало 17 викладачів – 1 професор (Я.А.Чубуков), 11 доцентів (М.В.Арсентьєв, Н.П.Баженова, Е.А.Балагурі, І.М.Гранчак, В.І.Ілько, М.М.Лелекач, Г.В.Марченко, С.О.Міщенко, М.В.Троян, І.Г.Шульга, Я.І.Штернберг), 3 старших викладачі (К.І.Гурницький, Н.І.Межберг, В.В.Пальок), 2 викладачі (В.І.Олаг та Г.В.Павленко). На кафедрах трудилось також троє лаборантів (Г.В.Божук, І.Г.Повхан, А.Г.Бучик).

Починаючи з 1960-х років відбувалося подальше зростання факультету. В друге двадцятиріччя формування професорсько-викладацького складу істфаку відбувалося переважно за рахунок своїх випускників. Серед них треба назвати М.П.Тиводара, Т.М.Сопка, І.О.Мандрика, Д.Д.Данилюка, М.П.Матьовку, В.Є.Задорожного, О.С.Мазурка, І.М.Чаваргу, Г.І.Ігольникову та ін. Серед приїжджих вирізнявся доц. Л.А.Коваленко. Крім нього, треба згадати Л.В.Таран, яка працювала в УжДУ в 1965–1970 роках.

Збільшилось й число кафедр. Так, у 1976 році було створено кафедру історіографії та джерелознавства (завідувач – проф. М.В.Троян). Через п’ять років вона стала називатись: кафедра історії УРСР, історіографії та джерелознавства. Однак, проіснувала ця кафедра недовго – вона була ліквідована у 1988 році. Крім того, було змінено назву найстарішої кафедри – історії СРСР, позаяк до неї відійшов курс історії України, то вона стала називатись кафедра історії СРСР та УРСР. У 1990 році створено самостійну кафедру історії України (завідувач – проф. В.Є.Задорожний).

Через два роки ліквідовано кафедру історії СРСР, а її викладачів було переведено на кафедру нової і новітньої історії (завідувач –  проф. І.М.Гранчак) та кафедру історії стародавнього світу, середніх віків та історіографії (завідувач –  проф. Г.В.Павленко), створені у 1988 році на базі кафедри загальної історії. У 1993 році курс історіографії включено до кафедри нової і новітньої історії (вона стала називатись кафедра нової і новітньої історії та історіографії).

Наступного, 1994 року, до складу історичного факультету включено кафедру політології (завідувач – доц. В.Л.Боднар), а у 2003 році – кафедру філософії (завідувач – проф. М.І.Блецкан), а 1 травня 2005 року створено кафедру історії Угорщини та європейської інтеграції.  Отже, на 1 вересня 2005 року істфак складали шість кафедр: історії України (завідувач – проф. Д.Д.Данилюк), історії стародавнього світу і середніх віків (завідувач – доц. І.М.Ліхтей), нової і новітньої історії та історіографії (завідувач – проф. І.О.Мандрик), політології (завідувач – проф. М.М.Вегеш), філософії (завідувач – проф. М.І.Блецкан), історії Угорщини та європейської інтеграції (завідувач – проф. С.В.Віднянський).

З 1 березня 2006 року кафедра політології і кафедра філософії входять до структури новоствореного факультету суспільних наук. А з 1 вересня 2008 р. кафедра історії Угорщини та європейської інтеграції увійшла до новоствореного факультету гуманітарно-природничих наук з угорською мовою навчання фахових дисциплін.

На сучасному етапі до структури історичного факультету входять три кафедри – історії України, історії стародавнього світу і середніх віків та кафедра нової і новітньої історії та історіографії, на яких працюють 31 викладачів, з яких 9 професорів, 19 доцентів, 2 старших викладачів і 1 викладач, науково-дослідний інститут карпатознавства, два науково-дослідних центрів з богемістики та словакістики та історично-релігійних студій «Логос» і три музеї – археологічний імені Едуарда Балагурі, історії університету та давньої книги. Отож разом увесь трудовий колектив історичного факультету нині нараховує 44 працівника, а своїм кадровим потенціалом входить до п’ятірки кращих історичних факультетів вишів України.