Декан географічного факультету Степан Поп

Такі люди, як він, просто йдуть. Вони раді тим, хто з ними, і не ображаються на тих, хто проти них. Вони щодня служать. І не важливо кому, головне, що робота, яка виконана чи буде виконуватися, для когось і колись буде потрібною. Бачили б ви його обличчя, коли я запитала про нагороди, грамоти, звання! Це прозвучало ніби образа, адже я прийшла говорити про щось глибше, «а не про нічого»! І тут я зрозуміла – ми не просто не навчилися, ми навіть не намагаємося підняти голови догори, озирнутися і зрозуміти – серед нас є люди, яким нічого не потрібно, які вміють робити щось для інших за просто так, бо це їхнє покликання.