Днями з ініціативи Молодіжного підрозділу Товариства вірменської культури Закарпаття «Арарат» та Асоціації об’єднаних організацій «Спілка вірмен України» на історичний факультет УжНУ завітав автор історичних нарисів та наукових статей, Голова комітету з питань історико-культурної спадщини «Спілки Вірмен України» Давид Давтян. Давид Альбертович прочитав відкриту 4-годинну лекцію на тему «Вірменія і світ: погляд з ХХІ століття».

Декан факультету Володимир Фенич представив гостя і зауважив: «Запрошувати гостей до нас вже стало доброю традицією. Дякую всім, хто долучився до організації цієї лекції. Сподіваюся, наші студенти зможуть чимало почерпнути для себе».

Лекція була розподілена на дві частини, кожна з яких складалася з п’яти пунктів. Свою доповідь лектор розпочав зі слів: «Коли я був студентом, то один із моїх викладачів завжди казав — я намагаюся вам розповісти не те, що є у книгах, а те, чого там немає!».

Давид Альбертович розповів залу про етногенез вірмен і державотворення: «Етногенез вірмен — складний процес виділення вірменської етнічної спільності. Існує дві основні версії формування вірменського народу, одна з яких міграційно-змішана гіпотеза є домінантною у світовій історичній науці, оскільки її підтримує найбільше авторитетних світових фахівців. Однак є й інша теорія — автохтонна (базується на різних «хаяських» гіпотезах, згідно з якими етнічні вірмени населяли Вірменське нагір'я з більш раннього періоду). Я схиляюся до другої версії». Далі лектор навів ряд аргументів, які, на його думку, доводять слушність другої теорії.

Доповідь гостя не була монологом — пан Давид часто ставив запитання аудиторії. Одне з найцікавіших: які асоціації виникають у вас, коли чуєте Вірменія. У залу виявилися дуже різні відповіді: давній народ, ресторан «Кілікія» тощо.

Проте лектор зауважив, що хотів почути про Вірменію як одну із тих країн, котра перша прийняла християнство: «Звичайно, вірменський народ має давню історію. 782-й — це рік заснування сучасної столиці нашої країни. А отже, це місто старше за Рим на 27 років. Вірмени мають стосунок і до часів О. Македонського та ін.

Першими християнськими місіонерами на території Вірменії були, вважається, апостоли Варфоломей і Тадей. Як державна релігія християнство було прийняте у 301 році царем Тірідатом III, наверненим до Христа під впливом проповіді св. Григорія Просвітителя. Я вважаю, що християнство і вірмени — невід’ємні поняття. Та до погляду, ніби цар Абгар (вірменський правитель, котрий перший прийняв християнство) листувався з Ісусом Христом, я, чесно кажучи, ставлюся критично. Хоча, можливо, це лише моя суб’єктивна думка».

Також Давид Альбертович розповів про створення вірменського алфавіту і показав ряд інших писемностей, котрі дуже схожі на вірменський: «Історично вірменська мова пройшла три етапи розвитку. Найдавніший період з давньовірменською мовою виводять з 5 ст. н. е. – з часів створення вірменського алфавіту вченим Месропом Маштоцем. Писемна літературна форма давньовірменської мови мала назву грабар. Усна давньовірменська мова вийшла з вжитку до 11 ст., грабар функціонував до кінця 19 ст., конкуруючи з новою літературною мовою. Нині зберігся як культова мова».

Докладніше ознайомлював аудиторію пан Давид із такими темами, як Золотий вік вірменської літератури, Кілікійське королівство, геноцид вірмен в Османській імперії — перший масовий злочин проти людяності у ХХ столітті. Поряд з Голокостом він є одним із двох найбільш досліджених актів геноциду в історії. У спільній Декларації від 24 травня 1915 р. країн-союзниць (Англії, Франції і Росії) геноцид вірмен став першим визнаним геноцидом, кваліфікованим як злочин проти людяності.

Часу бракувало, аби Давид Альбертович зміг розповісти усе, що запланував, але з почутого студенти почерпнули чимало цікавого, а часом і зовсім невідомого донині.

Присутні також гідно оцінили подарунок від Спілки вірмен України – «Ілюстровану енциклопедію вірменської культури в Україні» Ірини Гаюк, що збагатить Наукову бібліотеку УжНУ цінним виданням.