Цей рік багатий на події. Зокрема, свої сімдесят років святкує Ужгородський національний університет. Його структурні підрозділи теж мають свої ювілеї. Так, 8 жовтня факультет післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки відзначив свій 15-й день народження.

Про те, як створювався та розвивався цей факультет, розповіли його «батьки», «акушери» та «няньки», які виплекали своє чадо з любов’ю та повагою: заступники декана Андрій Ілько, Михайло Гечко та Сніжана Фейса, голова профкому Марина Корабельщикова, секретар вченої ради Світлана Рудакова та, звісно ж, декан факультету Іван Чопей.

Факультет має, так би мовити, доісторичний період: спочатку функціонувала одна кафедра (інтернатури) при медичному факультеті, яка відкрилася 1991 року, 1993-го з’явилася кафедра післядипломної підготовки лікарів, а вже 2000-го створили факультет післядипломної освіти.

Світлана Рудакова пригадує свої перші враження від побаченого на факультеті: «Приміщення було в жахливому стані! Своїми силами довелося ремонтувати те, що залишили наші попередники. Раніше тут була бібліотека профспілок, пізніше ОВІР, відтак корпус перейшов нам. Викладачі та інтерни у позаробочий час приходили і наводили лад у приміщенні: виносили сміття, білили стіни, ремонтували меблі…».

Далі не без допомоги спонсорів факультет поступово набув нинішнього вигляду. Тепер він справді сучасний, європейський. У рамках співпраці з американськими колегами ще на початку історії факультету сучасною технікою тут було обладнано Центр сімейної медицини.

Новостворений факультет почав активно розвиватися: збільшувалася кількість кафедр, розширювався перелік спеціальностей і навчальних дисциплін.

Андрій Ілько розповідає, що на початковому етапі тут була інтернатура зі спеціальностей «терапія» і «педіатрія», нині на факультеті близько 27 спеціальностей. Тут працюють над удосконаленням системи навчання, зокрема, впровадили форму дистанційного навчання завдяки системі Moodle, яка дозволяє студентам отримувати інформацію за допомогою інтернету. Це дуже перспективна новація, адже не всі мають змогу приїхати до Ужгорода, аби пройти обов’язкові курси. Тут можна здобути знання не тільки з медицини — на факультеті є 3 напрямки: підвищення кваліфікації медиків, перепідготовка спеціалістів (тобто друга вища освіта) та доуніверситетська підготовка.

Хоч медичне спрямування на факультеті є основним, проте готують і фахівців з інших спеціальностей. Заступник декана Михайло Гечко пишаючись розповідає: «Наш факультет є інтегральним в університеті, він уже 25 років забезпечує безперервність освіти. Крім безперервної професійної освіти лікарів, маємо перепідготовку спеціалістів, тобто здобуття нового фаху. Ці люди вже відбулися в житті, тож друга освіта їм необхідна з конкретною метою. Також готуємо і майбутніх вступників, бо на факультеті є напрямок доуніверситетської підготовки, що має на меті підготовку абітурієнтів до складання ЗНО та навчання в університеті».

Не все давалося легко: коли було створено кафедру інтернатури, це було величезним плюсом для Ужгородського тоді ще державного університету. Проте це створювало незручності іншим навчальним закладам західного регіону — була справжня конкуренція. У той час УжДУ зазнав важких випробувань: сюди запрошували комісії з метою закрити кафедру, але працівники університету гідно витримали тест на стійкість та професіоналізм і, згуртувавшись, довели, що факультету бути!

Нині ФПО на 90% забезпечує себе кадрами — випускники мають перспективу залишитись тут працювати. Працюють тут і відомі на всю Україну знавці своєї справи. Зокрема, професор Слабкий, що був директором Інституту стратегічних досліджень при МОЗ України, завідує однією з кафедр факультету.

Працівники справді люблять свій факультет, свою роботу. І це видно неозброєним оком. Вони захоплено розповідають про цікаві історії з життя ФПО та готові вповні віддаватися роботі. Кажуть, що руки не опускалися ніколи, завжди була готовність іти крізь терни. Завжди вірили у світле майбутнє і мали бажання працювати на імідж та розвиток факультету.

Тут дуже шанують і люблять свого керівника, кажуть, що він спонукає думати про розвиток і вдосконалення постійно, їм завжди хочеться робити щось нове. Атмосфера у колективі дуже тепла та дружня. Декан уміє організувати роботу й вміло підбирає кадри, тому люди розуміються і не конкурують, а, навпаки, допомагають одне одному. Марина Корабельщикова зазначає, що на факультеті дотримуються принципу «дорогу — молодим», а Сніжана Фейса доповнює: «Старше покоління всіляко допомагає молодим співробітникам та охоче ділиться досвідом. Наш декан любить молодь і всіляко її підтримує та заохочує».

Факультет має величезну кількість успішних випускників, багатьох з них добре знають не тільки в Ужгороді, але й за межами області та країни.

Декан факультету Іван Васильович Чопей любить радувати своїх колег приємними сюрпризами. От і в день 15-річчя факультету не забув про своїх колег і на урочистій Вченій раді факультету нагородив їх грамотами. Очільник факультету також поділився спогадами і планами на майбутнє:

«Відкриття факультету було визначною подією для нашого університету. Раніше казали, що лише той народ має майбутнє, який має хорошу освіту. Я вважаю, що саме наш університет може її дати. Коли наш факультет хотіли закрити, це була справжня війна, яка, на щастя, закінчилася на нашу користь. Нині ми пишаємося кафедрами, які поважають і знають в усій Україні, та випускниками, які гідно представляють наш університет в усьому світі.

Ми давно співпрацюємо із зарубіжними колегами і тепер прагнемо до європейської системи підготовки лікарів. На них рівняємося і плануємо впровадити деякі спільні програми підготовки. Тому, як казав Шевченко, намагаємося і чужого навчатися, і свого не цуратися.

Я би хотів кожному нашому працівнику подякувати за величезну роботу, яку вони виконують для факультету, побажати терпіння в цей складний час, і щоб кожен з нас мав змогу творити добро. Бажаю також здоров’я та ще радості від того, що ми робимо».

Ксенія Шокіна

для Медіацентру УжНУ