Головна » Усі публікації » Не словом, а ділом |
Літня пора для студентів – час для відпочинку, підробітку та набуття вражень. Дуже часто молодь обирає волонтерство у дитячих таборах, де і сил наберешся, й педагогічні навички вдосконалиш. Ми з’їздили в один із найбільших християнських таборів на Закарпатті в селі Анталовцях на Ужгородщині й побачили все на власні очі. Табір «Скеля спасіння» розташувався на самому початку мальовничого села посеред густих лісів. У центрі доглянутого просторого подвір’я – триповерхова будівля Духовного центру Мукачівської греко-католицької єпархії імені Святого Івана Павла ІІ під покровом Чудотворної ікони Мукачівської Богородиці у стилі Невицького замку із хрестом на передньому фасаді. З 2010 року цим духовним центром опікується отець Василь. Мешкає тут із сім’єю цілий рік, разом із дружиною Андріаною (до речі, студенткою математичного факультету УжНУ) виховують трьох дітей – хлопчиків Антона та Теодора й дівчинку Василинку. Крім цього, впродовж літа під їхньою опікою майже півтори тисячі дітей щороку, адже саме стільки встигають оздоровитися за сезон. Організувати дозвілля вихованців директорові табору допомагають семінаристи й студенти. «Діти від 9 до 16 років розподіляють у загони по двадцятеро. На кожен такий загін – двоє ангелів-охоронців – хлопець і дівчина – як мати і батько», – розповідає отець Василь. Поки ми розмовляли, семінаристи-«вожаті» поруч гралися в м’яча із хлопчаками. Отець Василь запропонував екскурсію територією табору. Тут є два басейни з мілкою та глибокою водою, два ставки, невелика пасіка. У господарстві – кури, кролі, а також дружелюбна ослиця Хвостик. Її купили для живого вертепу цьогоріч, тепер вона мешкає в таборі й невдовзі має розродитися. Отець Василь іде готуватися до щоденної служби, яку правлять в новозбудованій дерев’яній церкві, а ми продовжуємо оглядати територію табору. Хлопці мають кімнати в літньому будиночку, який складається із облаштованих вагончиків. Колись у них жили майбутні священики на території греко-католицької семінарії, тепер вони служать для потреб табору. У кожній кімнаті – двоповерхові ліжка, умивальник, шафа, окремо – душова та санвузли. Дівчата мешкають у будинку, де майже до кожної кімнати є ванна кімната. Всі приміщення прибирають і доглядають діти самостійно, привчаються до порядку, хоч не всі вміють це робити, коли приходять у табір. Андрій стверджує, що найдієвішим покаранням через неприбрані кімнати є скорочення вечірньої дискотеки на 15 хвилин. Встає табір о 7:30. О восьмій годинні – зарядка під музику, потім ранкова молитва, сніданок. Відтак – прибирання кімнат та катехизація. Темою табору є слова «Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога». Щодня семінаристи обирають якусь тему для обговорення, перед тим намагаються зобразити відповідний уривок із Біблії. Наймолодших учать азів релігії – хреститися, 10 Божих заповідей, молитви, зі старшими обговорюють серйозніші питання. Впродовж дня діти можуть гратися, купатися, системно готують два флешмоби, які покажуть одна частина іншій в останній день. Щодня відбувається майже годинна служба. У затишній дерев’яній церквиці більше сотні дітей із маленькими книжечками сумлінно моляться. Час від часу дійство призупиняється, і священик пояснює, що, як і чому робиться. Завершується літургія виконанням гімну табору, тоді всі загони організовано прямують на обід. Ми просимо розповісти, як відбирають студентів для роботи в таборі. Виявляється, більшість є учасниками християнських організацій при церквах Закарпаття. Цього разу тут працюють і відпочивають студентки з Мукачева. Напередодні відбувається своєрідний вишкіл для волонтерів, заняття із психологами, медиками. Дівчата-студентки вчаться надавати першу медичну допомогу (хоч у таборі є й медсестра), правильно реагувати в різних ситуаціях, знаходити підходи до дітей та інше. Словом, на тиждень табірні мама і тато мають стати для дітей справді ангелами-охоронцями – захистити, розважити, навчити, порадити… Раптом чуємо звук дзвіночка, як у школі. Так старший волонтер скликає всіх на обід. Дзвіночком щоразу сповіщають про наступний етап розпорядку дня. Перед обідом – молитва-подяка за їжу. Для дітей по-домашньому готують три куховарки. Минулого року старші загони мили посуд, цьогоріч уже купили посудомийну машину. Іванка Когутич |
|
|
|
Теги: |
Помітили помилку? Виділіть її й натисніть Ctrl+Enter! |
0 | |
Ми у Facebook
Рубрики розділу
Інші матеріали рубрики