Поділитися своїм теплом, принести трішки свята у маленькі сердечка спробували студенти філологічного факультету УжНУ. Спробували, і у них це вийшло.

Вихованці школи-інтернату, що в селі Домбоках, Мукачівського району, відзначали свято Миколая разом із нашими студентами. Це був неймовірний день як для одних, так і для інших.

Концертна програма, яку привезли з собою філфаківці, викликала бурю емоцій у діток. Всі відгадували загадки, говорили про героїв відомих книг, співали пісень і розповідали віршики. А поміж тим не пропускали нагоди когось обійняти. Кожен із вихованців одразу почав шукати собі в особі ужгородських гостей свого і тільки свого друга. Який з тобою потанцює, приголубить, поговорить про мрії, про хлопців або ж про дівчат, чи просто приділить тобі хоч трішечки уваги.

Ніхто не міг стримати сліз, коли дітки запитували: «А ти моя мама?» чи: «А чому та тьотя плаче?». Їм просто відповідали: «Вона згадала сумну історію!». Вони ж у відповідь: «Сумних історій не буває. От ми тут завжди щасливі!».

Студенти приїхали далеко не з порожніми руками. Привезли і солодкі подарунки, і іграшки. Кожен із дітлахів хотів отримати гостинця. Проте це не був бій за подарунок. Вони змагалися за увагу до себе, за те, аби потримати тебе за руку. А потім і самі робили подарунки: знімали браслети, намисто, приносили свої іграшки і хотіли залишити студентам на пам'ять. Останні ж не могли не плакати.

Прощалися всі довго. Водили хороводи, показували свої таланти: одні танцювали брейк-данс, інші заплітали красиві коси дівчатам. Хтось знімав домашнє відео на телефон, аби потім казати всім: «Дивіться, це мій друг з університету!». Проводжали сльозами... Було зворушливо, коли, обіймаючи, плакали як одні, так й інші. Діти вийшли до самих воріт і, якби не охоронець, який заборонив виходити за межі інтернату, ішли б і далі.

Студенти філологічного факультету зробили добру справу не тільки для кількох десятків дітей-сиріт, а й для себе. Повертаючись до Ужгорода, довго витирали сльози й сиділи мовчки. Слів не потрібно, усе й так торкнулося серця.