Днями студенти третього, четвертого та п’ятого курсів історичного факультету, а також викладачі, лаборанти кафедр і працівники деканату повернулися з поїздки до Словаччини. Зініціював та організував подорож кандидат історичних наук, доцент кафедри нової і новітньої історії та історіографії Ігор Омелянович Шніцер.

Процес в’їзду до Словаччини традиційно відбувається нешвидко. Нам «пощастило» більше: ми втрапили якраз на перезмінку й перетинали кордон ще довше ツ. Половину часу їзди до Пряшева нас супроводжував невеликий сніжок, який згодом перейшов у дощик, що тривав із перервами весь день. Отож сама словацька природа плакала з радості від того, що бачить нас у своїх володіннях.

Прибувши до пункту призначення, ми відвідали місцевий вищий навчальний заклад, назва якого всім підняла настрій, – Пряшівський університет. Нам показали корпус, де розмістився ректорат і факультет спорту, а далі повели у будівлю філософського факультету оглянути читальний зал і місця відпочинку студентів. На жаль, навчальних аудиторій і гуртожитків нам не показали, проте й без цього було помітно, що умови для навчання у Пряшівському університеті надзвичайно хороші. Одним із найяскравіших вражень було те, що навіть у коридорах тутешні студенти ходили в майках.

Після невеличкої екскурсії вишем ми відвідали Загальну школу Сибірську на околиці Пряшева. Спершу здивувало те, що учні, приходячи до закладу, перевзуваються в кеди чи тапочки, кладучи «вуличне» взуття в індивідуальні шафки у вестибюлі. Далі здивування лише наростало: нам показали добре обладнані й красиві кабінети фізики, образотворчого мистецтва, технічного навчання й аудиторію з сенсорною мультимедійною дошкою, яка спеціально пристосована для навчання з використанням планшетів. Ознайомили й з чудовим великим шкільним спортзалом із цифровим табло, трибунами, висувними баскетбольними щитами, футбольними воротами та двома тренажерними залами.

Сповнені нових вражень, ми поїхали в Кошиці, які рік тому дістало статус «Культурна столиця Європи ’2013». Цікаву екскурсію містом улаштував Ігор Омелянович. Ми побачили руїни Кошицького замку в центрі міста, відвідали собор Св. Єлисавети, побачили будівлю Державного театру й знаменитий місцевий світло-музичний фонтан, який, зважаючи на пору року, на жаль, не працював. Після екскурсії містом ми зайшли в торговий центр, де кожен придбав якісь гостинці додому.

Дорогою додому в автобусі лунали пісні, які хором співали і студенти, й викладачі, і лаборанти, й працівники деканату. Повернулися в Ужгород втомленими, зате задоволеними й сповненими нових вражень. На наступну таку поїздку студенти сподіваються навесні.

Юрій Офіцинський,

cтудент ІІІ курсу історичного факультету