20 серпня кілька студентів Ужгородського університету допомогли розфарбувати в синьо-жовті кольори транспортний міст в мікрорайоні Радванка. На жаль, за день удалося оновити тільки один бік переправи, адже молодь це робить власними фінансовими і фізичними силами. Утім студенти не опускають рук і планують дофарбувати до Дня Незалежності. Це буде вже третій оновлений міст над річкою Уж у їх практиці.

Організаторами акції є учасники спортивно-патріотичної організації «Карпатська Січ». Частина їх дорослого складу нині на Сході, а молодь, яка залишилася в місті, не хоче сидіти склавши руки. От і вирішили зробити добру справу.

Ініціатор акції Олександр Філоненко стверджує, що їхнього головною метою є прикрасити місто, адже мости не фарбувалися вже багато років. «Треба саморозвиватися, працювати на благо нашої держави й подавати приклад іншим, – вважає юнак. –  Якщо всі свідомі громадяни виявлятимуть громадську ініціативу, тоді побачимо нову націю. Яка прагне жити у квітучій країні».

Хлопці з організації фарбують самотужки, але дуже раді, коли перехожі виявляють бажання допомогти. Однією з таких є випускниця економічного факультету УжНУ і студентка факультету післядипломної освіти, де вивчає англійську мову та літературу, Наталія Плавайко. Дівчина побачила на фото в соцмережах пофарбовані мости, захотіла долучитися, знайшла організаторів – і ось вона теж тут із пензлем і фарбою, а також із бажанням і натхненням. Наталія вважає, що місто було б інакше, якби кожен зробив свій внесок у його впорядкування і розбудову. «Люди очікують якихось дій влади, а починати треба з себе. Виділити кілька годин і долучитися до громадської ініціативи», – стверджує дівчина.

Серед учасників спортивно-патріотичної організації і студент філологічного факультету Олександр Староста. Він уважає, що цей захід є невеличким внеском в загальну українську справу. «Звісно ж, те, що ми робимо, – ніщо у порівнянні з учинками людей, які сьогодні ризикують своїм життям задля миру в нашій державі. Проте хочеться вірити, що вже нині, проїжджаючи або йдучи цим мостом, люди завдяки нашим перемазаним фарбою рукам зможуть повніше відчути, що йдуть вони по Своїй, Українській землі. Що жовто-сині кольори на своєму місці, так само, як і наш край, хоч які б «неомадярони» роззявляли на нього свою пащу. Хочеться вірити, що у моїх руках не банка синьої фарби, а часточка того цементу, який триматиме споруду Соборної Української держави».

Тож виявляймо громадську ініціативу – упорядковуймо місто разом!

Іванка Когутич

для Медіацентру УжНУ