Днями УжНУ зустрічав визначну постать – президента Асоціації фіно-угорських літератур, відомого мовознавця, письменника, перекладача Яноша Пустаї. Поважний гість завітав до нас із лекцією щодо проблем регіональної вищої освіти та шляхів їх вирішення.

Розпочала захід вітальним словом проректор УжНУ з науково-педагогічної роботи Мирослава Лендьел, котра зауважила, що мала неабияке задоволення, переглянувши лекцію професора наперед, тому впевнена: прослухане зацікавить більшість.

Згодом до присутніх звернувся завідувач кафедри угорської філології, професор Петро Лизанець, який коротко розповів про пана Пустаї як про людину-поліглота і взагалі надзвичайно обдаровану особистість.

Угорський гість розпочав відкриту лекцію екскурсом у дитинство, підкресливши, що саме там приховується справжня причина зацікавлення ним обраною тематикою для дослідження. Розглянувши деякі відмінності між інститутом та університетом, провінцією і столицею, оповідач доходить висновків, що наша система освіти, та й загалом майже всіх країн, перебуває у міцних лещатах усталених норм, де нема місця чомусь новому. Тут і криються великі проблеми сучасної освіти, шляхи розв’язання яких є, але не сприймаються більшістю суспільства.

Після лекції пан Янош Пустаї поділився з Медіацентром своїми враженнями від перебування на Закарпатті: «Я й раніше був в Ужгороді – років тридцять тому. Відтоді тут на горі виросло нове університетське містечко, а в той час ще не було нічого.

На Закарпатті вже третій день, але можливості роздивитися Ужгород ще не мав. Сподіваюся, що випаде така нагода найближчим часом.

Хочу відзначити, що дуже задоволений програмою, яку підготували мені мої колеги: я прочитав дві лекції (одну російською мовою, іншу – угорською). Ми також обговорили можливості співпраці, яка, думаю, дасть перші результати вже наприкінці травня. Приємно, що вчора на іншому вашому факультеті я був головою журі під час змагань школярів з декламації балад на честь 200-річчя видатного поета угорської літератури Яноша Ороня. Це було чудово!

Про лекцію скажу, що студенти її сприйняли зацікавлено, – це було видно. А те, що вони переважно мовчали, просто свідчить, що в лекції висвітлені питання, для яких вони ще надто молоді. А якщо я все-таки дав їм якийсь поштовх для розмірковувань на майбутнє, то читати лекцію однозначно було варто».

Марія Шелельо