15 вересня в «Галереї ІЛЬКО» презентували поетичну збірку Любові Якимчук «Абрикоси Донбасу». Модератором акції був випускник УжНУ Валентин Кузан, який розпитав про книжку, вірші про війну та рефлексії авторки з цього приводу.

«Абрикоси Донбасу» – збірка віршів про війну, кохання, відчуття дому і батьківщини, про Донбас і про Україну… За словами авторки, кожен вірш – документальний або автобіографічний, кожен вірш – це окрема історія. Родом Любов Якимчук із Первомайська, який тепер практично вщент знищений. Вона пережила особисто й сидіння в підвалі, й обстріли, й перехід через блокпости із малим сином, який знає тільки українську, й вмовляння батьків переїхати, які це зробили в останній день, коли ще можна було виїжджати без перепусток… Проблеми соціалізації, пошуків сенсу життя, біль відірваності від домівки – все це авторка знає не з розповідей, а з власного досвіду.

Під час презентації багато розмірковували про ситуацію, яка склалася, бо за словами Валентина Кузана, читати збірку без контексту не можна. Любов Якимчук переконливо доводила: «Причини війни не в людях Донбасу, а у втручанні Росії». Молода поетеса вважає, що кожен би так поводився в умовах війни. Як філолог за освітою вона переконувала аудиторію, що луганці й донеччани говорять не російською, а діалектом південно-східного наріччя, де лексично багато русизмів, а фонетично – це українська мова. Любов Якимчук стверджує, що на роботі люди говорять російською, а вдома, особливо на пенсії й особливо селяни, – українською. Авторка вважає: «Нація – це нарація. Мова тримає кордони й країну».

Перший цикл до збірки «Ням і війна» Любов Якимчук абсолютно несвідомо написала ще 2008 року, ніби передчуваючи. Не друкувала його, бо він дисонував із загальними настроями інших віршів. А тепер тематично сформувалася ціла збірка.

Образ абрикосів Донбасу, переконує авторка, є абсолютно реалістичним, бо «там, де не ростуть абрикоси, починається Росія». Авторка довго пручалася від назви з регіональною прив’язкою, але її переконали поради Василя Герасим’юка, Василя Голобородька, перекладачки на німецьку та інших. Зрештою назва вибрала сама себе й почала подобатися поетесі фонетично.

Під час презентації лунали переважно сумні вірші. Любов Якимчук стверджує, що про війну не пишуть віршів, бо там лише розкладання.

Майже два десятки текстів зі збірки увійшли до спільного з Марком Токарем музично-поетичного проекту «Абрикоси Донбасу», одну з цих композицій відвідувачі мали змогу почути на презентації. З цим проектом творчий тандем виступав уже в кількох містах України, зокрема на Форумі видавців, Луганську та інших містах.

Іванка Когутич