15-го травня в Інституті іноземної філології УжНУ відбувся науково-практичний семінар на тему «Мовна політика в англомовних країнах», приурочений до «Всеукраїнського фестивалю науки в УжНУ». Участь у заході взяло 14 студентів II–IV курсів англійської філології ІІФ.

Головною метою заходу було показати статус англійської мови в передових країнах світу, обговорити механізми вирішення мовних проблем. Нині англійська – найпоширеніша у світі. Найбільш інтенсивне вивчення її почалося завдяки колоніальній політиці колишньої Британської імперії. Із розвитком мережі Інтернет та сучасної техніки знання англійської мови є просто необхідним.

Зі вступним словом виступила завідувач кафедри англійської філології Сніжана Голик, яка привітала учасників і гостей заходу, побажала плідної роботи: «За допомогою цього семінару ми хотіли показати, які проблеми є в англомовних країнах з погляду мовної політики і яку роль відіграє саме англійська мова. Передусім ми прагнули стимулювати студентів до саморозвитку, дати їм можливість ознайомитися з темою, наштовхнути на дослідження, виявлення проблем і розробку власного бачення шляхів їх подолання».

Координував роботу студентів четвертокурсник Крістіан Рімар. Відтак учасники презентували країни, де англійська мова має статус офіційної державної мови. Серед держав, з якими студенти ознайомили аудиторію, були Англія, США, Канада, Індія, ПАР, Нова Зеландія, Ірландія, Шотландія, Австралія, Уельс.

Презентації демонстрували за хронологією – відповідно до того, як англійська мова поширювалася впродовж багатьох століть на територія цих країн. Учасники семінару коротко доповідали про обрану країну, повідомляли про мову, якою там говорять, показували відеоролики, вступали в дискусії.

Ми поспілкуватися з кількома учасниками, дізнатися про їхні думки стосовно мовної політики в англомовних країнах.

Олесь Павлюк: «Моя тема «Language policy in Canada» стосувалася мовної політики Канади. Вибрав цю країну тому, що вона є чудовим прикладом багатомовності: там мирно живуть представники різних націй, провадячи толерантну мовну політику. Політична ситуація і мовне питання, які  маємо нині на теренах нашої держави, є гострими і конфліктними. Тому я намагався провести деякі паралелі між Україною та Канадою. Звісно, не закликав надавати статусу державної іншим мовам, крім української, – хотів лише донести до аудиторії, що розумна й продумана політика, мовна зокрема, може об’єднати в одній країні зовсім різних людей».

Стас Чепара: «У США ситуація з мовною політикою є доволі неоднозначною: туди переселилося багато іноземців з усього світу. 20 млн американців спілкуються іспанською мовою. Дуже цікавою є історія розвитку європейських мов на території сучасних Сполучених Штатів. Разом з тим багато автентичних мов зникли внаслідок колонізації англомовним населенням західної частини Сполучених Штатів протягом другої половини 19 століття. Нині США розробляє різні програми, які дозволяють людям, що не можуть вільно спілкуватися англійською, опанувати цю мову. Ясна річ, ці програми спрямовані радше на те, аби вивчити англійську мову, аніж на те, аби зберегти рідну мову якоїсь етнічної групи, однак у цілому ситуація спокійна, й неангломовне населення майже не відчуває утисків з мовного боку».

Лілія Шустур: «Мовна проблема в ПАР є досить гострою, оскільки там співіснує 11 офіційних мов. Найбільший конфлікт між мовою африкаан і англійською. Африкааномовне населення стало переважною частиною у сфері політики. 19 із 20 членів Кабінету розмовляють африкаанською як рідною. Утім й англійська мова надзвичайно поширена в країні, особливо у сфері фінансів, економіки та освіти. Вона вважається престижною, особливо серед освічених людей, для яких є lingua franca, тоді як африкаанська мова більш ізольована. Взагалі, мови в ПАР мають етнополітичне значення. Англійська може використовуватися і як засіб дискримінації та пригноблення, засіб боротьби за владу».

Вікторія Голота: «У Новій Зеландії три офіційні мови: англійська, мова маорі і мова знаків. Проблеми мовної політики в країні порушувалися вже давно. Відомі випадки, коли в медичній лабораторії робітникам погрожували звільненням, якщо розмовлятимуть не англійською, а якоюсь іншою мовою. Такі інциденти вирішувалися після втручання комісії з прав людини. Також міністерства науки та культури, соціального розвитку, комісії з питань мов та інші урядові організації активно займаються проблемами мовної політики, вболіваючи за збереження та розвиток мов у Новій Зеландії».

Яна Драбищак: «Раніше я багато чула, що в Уельсі розмовляють «мовою приголосних», яка простим смертним не так просто дається. Розпочавши дослідження, була впевнена, що саме нею розмовляє більшість населення. Проте чим більше я знаходила джерел, тим меншою ставала моя впевненість у розквіті цієї мови, історія розвитку якої вимірюється століттями. Звісно, я люблю англійську і її вивченню в буквальному сенсі віддам півжиття, але чомусь мені хочеться, щоб в Уельсі розмовляли саме уельською мовою, так само, як і в Україні – українською, адже ми можемо знати десятки мов, проте перше наше слово, як і остання думка, звучить рідною нам мовою...».

Підсумувавши, студенти дійшли висновків, що в кожній із названих країн вільно володіють англійською мовою. У Шотландії, Великобританії, Уельсі та Ірландії жителі деяких регіонів боролися за надання їхній рідній мові статусу державної, намагаються зберегти свою мову живою. Виокремили дві країни, з яких Україні варто брати приклад, – США і Канаду, де в кожному регіоні є можливість вибирати ту мову, яка найбільше імпонує.

Оксана Пітра

для Медіацентру УжНУ