О.: За дуже короткий термін – три дні – ми написали 3 пісні. Кожну з пісень ми писали приблизно по 15 хвилин максимум.

• Що вас надихає? Я помітила, що більшість творців надихають саме негативні емоції.

О.: Надихає все, що може викликати сильні емоції. Часом це люди, їх поведінка, стосунки з ними, часом – певні ситуації, у які ти потрапляєш тощо. Так виникають сильні переживання і народжуються пісні.

С.: У мене з музикою так само. Так, у нас переважно пісні ліричного характеру, але є й веселі треки. Напевне, найголовнішим є не сам трек, веселий він чи сумний, а те, що він може подарувати слухачам. Навіть у мене, коли виступаю разом із Олександрою, граю і чую, як вона співає, часом мороз шкірою. 

• Сашко, а ти писала саме пісні чи вірші, які ви згодом клали на музику?

  О.: Ні, я ніколи не писала пісні, і взагалі ніколи не думала, що це для мене можливо. Це завжди були вірші, потім ми брали якийсь мій текст і намагалися переробити його на пісню. Це все завжди було доволі спонтанно й імпровізовано.

С.: Я пам’ятаю, що коли ми написали ці перші 3 пісні, то буквально вже за тиждень нас запросили виступати на «Стереотипи перевтілень». Це був фурор; ми дуже зраділи, що отак зразу нас помітили й попросили виступати. Виступили ми добре, без якихось збоїв тощо, і тоді ж, на першому нашому виступі, нас покликали на біс. Це було вражаюче; тоді на самому виступі ми виконали 2 наші пісні, а коли вийшли на біс – третю. Представили увесь наявний на той час репертуар :)

• Серед усіх ваших виступів чи було таке, щоб вам щось не сподобалося?

С.: Будь-який виступ – це завжди досвід, і, за великим рахунком, де б ти не виступав, тобі буде подобатися, бо тебе запросили, значить, твоя творчість не байдужа іншим. Ми зазвичай працювали безкоштовно, творили для себе і для людей, а одного разу нам запропонували виступ за гроші.

О.: Проблема полягала у тому, що цей виступ був на скетч-шоу, і туди люди прийшли налаштовані розважатися, сміятися тощо, а не слухати ліричні пісні. Мені не сподобалося. Я люблю атмосферу, коли люди прийшли не те, щоб уважно слухати, а що вони взагалі прийшли для цього (для лірики, мається на увазі). Вони випромінюють певну енергетику, і це допомагає тобі при виступі. Там же було навпаки – людям було важливіше, напевне, те, як ти одягнений, а не те, що ти робиш.

• Ви хочете розвивати ваш дует як основний вид діяльності? Рано чи пізно все одно постане питання певного вибору між роботою/навчанням і творчістю.

С.: Поки що ми не можемо сказати, що це буде перший план. Але якщо в нас і далі усе буде вдаватися і розвиватися так стрімко, як зараз, то, гадаю, можна було б зробити це основним заняттям. У найкращому випадку це могло б бути і непоганим заробітком, і кайфом, який неодмінно отримуєш від кожного виступу.

• Батьки не переживали, що ви так багато часу приділяєте музиці, коли основне заняття – навчання?

О.: Моя мама спочатку не зовсім розуміла, на якому рівні ми займаємось музикою. Так, спершу дорікала, мовляв, нащо я витрачаю час не зрозуміло на що – мені треба думати про вступ до вишу і так далі. Але коли вона одного разу почула наші пісні – все, тепер вона наш фанат №1. Та я врешті й вступила без жодних проблем.

С.: Так само і мої батьки – вони мене завжди підтримували, їм дуже подобається голос Олександри, вони завжди раді нашим успіхам і дуже за нас уболівають. Одного разу навіть побували у нас на виступі.

• Як щодо планів на майбутнє?

С.: Наразі ми шукаємо хорошу студію звукозапису і приблизно на кінець вересня-початок жовтня плануємо випуск альбому. Також хочемо зробити невеличкий тур Україною, оскільки маємо таку можливість – нас покликали в Київ та у Полтаву. Презентацію альбому ми будемо робити в Ужгороді та Мукачеві, а далі, можливо, й в інших містах.

О.: Вражає, що лише за 4 місяці такої плідної праці нам вже практично вдалося написати альбом. Плануємо, що у перший альбом увійде 10 треків, 7 з яких у нас уже є. До речі, в альбом увійдуть пісні різними мовами – українською, російською та англійською.     

• Щиро дякую і успіхів вам!

Ірина Левіна