• Іване Михайловичу, чому колись Ви обрали саме медицину?

- Це було дуже давно. Однозначної відповіді нема. Батьки хотіли. Я мав приклади двоюрідних братів - Тараса Феденишинця та Івана Герзанича. Вони були лікарями, я їх добре знав. І мамка дуже хотіла, щоб я у медицину пішов. Я не можу сказати, що свідомо обирав медицину. Зрозумів, що це таке тільки після третього курсу: почав посилено вчитися і працювати у лікарні медбратом. Тоді й збагнув, наскільки це красива професія, наскільки вона забезпечує фізичну й духовну цілісність людини! Не так важливо, чому я обрав саме цю стежку, а важливо, як я її сьогодні розумію. Багато років я працював хірургом-урологом, але все одно мене притягувала управлінсько-організаційна робота. Я переконаний, що кожен лікар повинен бути й організатором. Принципи сімейної медицини це й передбачають. Я інколи говорю, що сімейний лікар – це менеджер людського здоров’я. Важливо, чи знає він кардіологію, виконує хірургію на високому рівні, але не менш важливо, щоб він знав, як людині жити, як їй вести себе у фізичному плані, у харчуванні, у плані шкідливих звичок. Як готувати дівчинку стати матір’ю, хлопчика – батьком. Це все методи профілактики, які ніколи не були пустими словами. Просто ми на це конкретно ніколи не виділяли кошти. Люди гроблять своє здоров’я, не розуміючи, що рано чи пізно це закінчиться хворобою. І тоді, ясно, засади людської свободи будуть порушені. І це буде коштувати набагато більше, ніж зберегти здоров’я, розвинути себе фізично і духовно. Як колись сказав Амосов: «Фізична і духовна культура людини – це основа нашого життя».

• У Вас величезний досвід роботи у медичній, в управлінській сферах. Які перспективи розвитку Інституту Ви бачите?

- З приходом нового ректора перед нами відкрились нові перспективи. Тепер стало відчутно, що керує вишем менеджер, який розуміє ситуацію і знає всі ринкові принципи і методи, які, на жаль, в українській вищій школі дуже застарілі. Федір Ващук виділив основні принципи, за якими має розвиватись молода людина. Його робота спрямована в русло покращення матеріально-технічної та технологічної бази, розвитку міжнародного співробітництва, а з цього випливає особлива увага до вивчення іноземних мов. Однозначно, що в нашому Інституті післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки потрібні зміни, особливо у планах: наукових і робочих. Треба більше уваги звертати на управлінсько-організаційні моменти, дбати про якісний менеджмент. Той, хто ще не зрозумів, чому ми стільки уваги приділяємо матеріальній базі, повинен знати: все відбувається так само, як при народженні дитини: вона обов’язково має отримати оновлені умови для повноцінного життя. Тут так само: ми навчаємо молодих людей, ми ставимо на ноги нове покоління. Фактично народжуються молоді спеціалісти, які потребують нових, хороших, сучасних форм і методів навчання. Ми намагаємося орієнтуватися на західний ринок.

• Чи діють у Вашому інституті програми обміну студентами?

- Ми працюємо у системі співпраці з країнами ближнього зарубіжжя, з європейськими країнами, маємо співпрацю зі США. Ще тоді, коли працював головним лікарем в обласній лікарні, я направляв студентів на навчання в США, бо розумів, що студентство мусить знати декілька мов. Просто проводити обмін, без певної мети, незрозуміло для чого, не варто. Коли свідомо проводиш обмін студентами, які володіють мовою, – це інша, дуже важлива, справа. Суджу по собі: коли вперше потрапив у західні клініки, мій товариш-німець боявся, щоб у мене не було стресу. Я спочатку не розумів, а коли побачив тамтешні умови, рівень життя та ставлення…То все змінилося: усвідомив, наскільки вони відірвалися від нас. Але ми потихеньку наздоганяємо. Можливо, нам не вистачає деяких речей, але провідні українські інститути сміливо крокують вперед, а деякі вже нарівні з більш розвиненими країнами. Не можна сказати про всю мережу медицини, але освітня – доволі висока, технологічно достатньо підготовлена.

• У ваших студентів вже є одна освіта. А чи є у них практика на різних курсах?

- У нас не звичайні студенти, у нас – курсанти. Вони прийшли від практичної роботи, аби побачити ще кращу практику. Це також уже не є просто студенти — вони мають рівень бакалавра чи спеціаліста, вони працюють і досить чітко знають, чого хочуть. Студентською практикою у класичному розумінні вони не займаються. Ми намагаємося показати їм на практиці ще кращу роботу. Викладачі мусять бути висококваліфікованими, аби бути в змозі показати вищий рівень, навчити наших курсантів нових методологій, показати «клас», так би мовити.

• Українське студентство – яке воно, на Вашу думку?

- Моя країна. Моя держава. Я патріот України. Своїх дітей виховую тільки в українському дусі. Українське студентство дуже прогресивне. Тут постає інше питання: коли студента можна назвати справжнім? На жаль, є багато несвідомих спудеїв, але, на щастя, їх менша частина. Тому студентство наше - прекрасне, розумне, духовно і фізично розвинене.

• І наостанок: що побажаєте студентам?

- Перш за все здоров’я, волі і добра, а також сили духу! Бережіть молодість до старості!


Довідково.
Іван Михайлович Рогач працював заступником головного лікаря міської лікарні, головним лікарем обласної лікарні, начальником управління охорони здоров’я Закарпатської ОДА, заступником губернатора з гуманітарних та соціальних питань. З 2004 року працює в Інституті післядипломної освіти УжНУ, 2008 року організував кафедру громадського здоров’я. _x_Polus1 В епоху різноманітних кінофільмів, серіалів та короткометражок про медицину, інтернів, лікарів уява кожного з нас чітко вимальовує образ такого собі типового представника цієї сфери. У кожного він різний: турботливий лікар, управлінець, жартівник у білому халаті тощо. Наш герой — не типовий. Його тяжко «вписати» у будь-які рамки. Іван Рогач — доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України — нещодавно очолив Інститут післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки УжНУ. З цією людиною не просто цікаво розмовляти — його можна довго та із захопленням слухати._x_Polus2 _x_Polus3 _x_Polus4 http://mediacenter.uz.ua/live/2013/08/ivan_rogach.jpg_x_Polus5 _x_Polus6 Іван Рогач, директор Інституту післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки УжНУ_x_Polus7 280_x_Polus8 _x_Polus9