Місцева громада, учні й учителі у вишиванках, науковці з Ужгорода, священики різних конфесій, посадовці… 5 червня у Королівській ЗОШ № 1 і в усій Затисянщині справжнє свято – презентація факсимільного видання найдавнішої рукописної пам’ятки Закарпаття – «Королевського Євангелія» 1401 року.

Теперішні святкування стали можливими завдяки авантюрі студентів та аспірантів із селища Королева Виноградівського району. Побувавши на екскурсії до краєзнавчого музею і побачивши оригінал пам’ятки з рідного села, вони крадькома сфотографували одну зі сторінок із післямовою Станіслава Граматика, яку їм показав екскурсовод-науковець.

П’ять років тому вчені звернули увагу на те, що Євангелію, переписаному в Королеві, виповнюється 610 років. Говорив про це зокрема член-кореспондент НАН України Василь Німчук. Тоді була створена ініціативна група з науковців, чиновників, громадських активістів селища, які об’єдналися і 2011 року провели у Виноградові наукову конференцію й установили пам’ятний знак у Королеві.

За словами одного з модераторів учорашньої презентації Василя Шарканя, доцента кафедри журналістики УжНУ, уродженця Королева, на конференції була висловлена думка про перевидання пам’ятки. Через чотири роки кропіткої праці кафедри дизайну Закарпатського художнього інституту під керівництвом Одарки Сопко (Долгош) факсимільне видання було готове до друку. Так, завдяки підтримці влади і державному фінансуванню 100 примірників факсимільного видання побачили світ і будуть поширені по бібліотеках і серед науковців України та світу.

«Королевське Євангеліє» зібрало громаду знову 5 червня 2016 року – у 615-у річницю рукописної пам’ятки початку ХV століття. Книга підтверджує, що Королево вже тоді було культурним осередком і славилося не тільки як місце для полювань вельмож. Мешканці пишаються цим. За останні п’ять років проведено наукову конференцію, установлено пам’ятний знак у селищі, видано тематичну листівку, створено туристичний маршрут, присвячений «Королевському Євангелію» 1401 року, тощо.

Під час презентації науковці – керівник проекту Одарка Долгош-Сопко, дослідник Василь Шаркань, реконструктор оправи пам’ятки Юлія Стемпіцька – представили свої висновки, які мешканці Виноградівщини чули вперше.

Особливо цікавим для них були висновки доктора філологічних наук, члена-кореспондента Національної академії наук України, завідувача відділу історії української мови Інституту української мови НАН України Василя Німчука та їх односельця-мовознавця Василя Шарканя. Бо, проаналізувавши тест післяслова Станіслава Граматика та дарчої грамоти Стефана Винца, науковці виявили там мовні риси, які досі збереглися в місцевому мовленні. А спостережливі королевці навіть помітили, що такий орнамент, як в оздобленні книги, досі вишивають на рушниках.

За словами ректора Ужгородської греко-католицької богословської академії імені Теодора Ромжі о. Петра Береша, Євангеліє має залишатися Євангелієм – доброю новиною. Такою презентація і відчувалася у виступах талановитих учнів двох місцевих шкіл, словах привітання численних гостей, в атмосфері залу.

У Затисянській долині вміють тішитися з успіхів земляків і поважати їх. З теплими словами говорили про Василя Шарканя, Василя Густі, Василя Вароді тощо. Вірші останніх двох читали зі сцени. 

Голова крайової організації Національної спілки письменників Василь Густі почувався як у родинному колі: «Ця зустріч не просто так. Це великий заспів до престольного свята Вознесіння Христового». Поет каже, що повернення на батьківщину дає наснагу і спонукає до роздумів, закликає односельців не загордитися, пам’ятати про визначальність промислу Божого. І в появі Євангелія теж.

Відтепер «Королевське Євангеліє» 1401 року буде й у місцевих церквах, бібліотеці, Науковій бібліотеці УжНУ. Примірники вже надіслані до Британської бібліотеки, музею православної громади США, центральних книгозбірень України тощо.

А найголовніше – оригінал пам’ятки направляють за кошти державного бюджету на реставрацію до Києва. Науковці ж будуть продовжувати дослідження «Королевського Євангелія» 1401 року в різних аспектах.

Іванка Когутич