Наприкінці вулиці Капітульної в обласному центрі під мурами Ужгородського замку на площі майже двох гектарів розкинувся унікальний скансен, тобто музейна установа просто неба. Цьогоріч, 27 червня, Закарпатський музей народної архітектури та побуту відзначатиме своє 47-річчя.

І хоча в цьому імпровізованому закарпатському селі в самому середмісті Ужгорода доводилося бувати десятки разів, у ролі керівника студентської виробничої практики «Технологія і організація туризму» – вперше. Разом зі студентами-заочниками факультету туризму та міжнародних комунікацій Ужгородського університету ми впродовж майже тижня останнього зимового місяця вивчали цей об’єкт туристичної інфраструктури Закарпаття.

Приймали нас, як зрештою і кожного відвідувача, зі щирим серцем і відкритою душею. Бо лише в такий спосіб сфера гостинності, що обслуговує туристів, може задовольнити їх вимоги, що постійно зростають.

Із початку 2017-го у музеї новий молодий директор. Ним став Василь Коцан – кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України УжНУ, який пропрацював у скансені вже 11 років і пройшов усіма кар’єрними щаблями: старший науковий співробітник, завідувач відділу, заступник директора з наукової роботи. Головне своє завдання новий керівник бачить у збереженні в належному стані об’єктів установи та збільшенні потоку відвідувачів усіх категорій.

Нині ця цифра, до слова, чималенька – сягає близько 90 тисяч. Але турист, що далі, стає вибагливішим, й аби задовольнити його запити, потрібно впроваджувати нові технології.

Щоб відвідувачі музею ще довго могли долучатися до живого дихання закарпатської старовини, тут постійно виконують відновлювально-реставраційні роботи, заготовляють матеріали для перекриття солом’яних стріх.

Намагаються модернізувати реставраційні майстерні, встановити сучасне обладнання, придбати необхідні препарати і матеріали. Ця робота ведеться паралельно з поглибленням наукових досліджень, активізацією видавничої діяльності…

Оскільки левова частка гостей музею – це діти і школярі, тут працюють над створенням «Музейної абетки», настільної гри «Подорож Закарпаттям», програмою «Живий музей». Остання передбачає організацію майстерень і шкіл, де охочих навчатимуть гончарства, ткацтва, вишивки, ковальства, лозоплетіння, писанкарства, виготовлення традиційної народної іграшки тощо.

При музеї мають запрацювати студії і гуртки для різновікових категорій відвідувачів. Ужгородські музейники планують систематично організовувати в скансені різноманітні акції й атракції. Серед них щомісячно – нічну екскурсію, до початку роботи літніх таборів – «Канікули в музеї».

Весь понад півсотчленний колектив науково-технічних працівників прагне дати своєму дітищу друге дихання, наповнити його життя новим змістом.

У своїй рекламній продукції музейники цитують слова Григорія Сковороди: «Пізнай свій край… себе, свій рід, свій народ, свою землю – і ти побачиш шлях у життя…». Цю місію з честю виконує й Закарпатський музей народної архітектури та побуту.

За інформацією Василя Гарагонича, професора кафедри

туристичної інфраструктури та сервісу УжНУ