«Фундамент людської доброти і святості завжди базується на наших стосунках із Богом», – владика Ніл, єпископ-помічник Мукачівської греко-католицької єпархії.

• Владико, почався Великий Піст…

– Так, це час великого подвигу. Ця дефініція є дуже важливою. У час Чотиридесятниці ми повинні якось особливо вплинути на свій душевний стан. Постаратися передусім шукати свого очищення. Очищення як душевного, так і тілесного. Кажемо, що в часі посту важливо дотримуватися глибокого молитовного життя, якнайкращого стримування у їжі. Звичайно, як кому дозволяє здоров’я. Є ще одна річ, до якої закликає церква – це милостиня. Думаю, що гарно сказав святий апостол Яків: «Милостиня покриває багато гріхів».

• Чим маємо жити у цей особливо благодатний період?

– Є слова, які я завжди тримаю у своєму серці, їх нам промовляє святе Євангеліє, та й люди їх добре знають: «Не те, що входить до уст людини, оскверняє її, але те, що виходить з уст людини!». Із нашого серця виходять погані слова, злість, жадоба… Важливо стежити за своєю поведінкою: що виходить із моїх уст, коли спілкуюся з іншими? Лише постійна критика, нарікання на інших... А чи виходить іноді добре слово, комплімент для тих, хто біля мене? Ми живемо у суспільстві, де не раз бачимо, що навіть за добро, яке роблять інші люди, вони піддаються критиці. Треба чути своє серце, щоб виходило добре слово співчуття.

• Це те, чим живе сьогодні Майдан...

– Бачите, за час Майдану ми побачили, що значить згуртованість людей. У ті дні, коли загинуло дуже багато невинних, тих, які віддали своє життя за справедливість у країні, ми побачили прекрасні добрі риси. І сьогодні люди гуртуються, допомагаючи тим, хто втратив своїх рідних. Приклад Майдану показує, наскільки людина може мати багато сердечної теплоти. Я думаю, що то гарний приклад напередодні посту. А ще до цього…

• Важливо бути відкритими!

– Як ми критикували владу за те, що вона не виходить до людей, президента чи міністра внутрішніх справ... Вони поводилися, як ті, що закрилися в собі й не зуміли відкритися до людських прохань. Це була найбільша їх поразка. Людина не має права бути закритою до прохань чи бажань інших.

• Як тоді чути інших, а почувши, не чекати за це винагород?

– Власне, ця справа дуже нелегка, але дуже людська. І цього навчитися можна лише використовуючи ту терапію, яку нам пропонує церква, шлях, яким ішли святі люди століттями. Цією терапією є молитва. Фундамент людської доброти і святості завжди базується на наших стосунках із Богом. Коли ми стараємося молитися й шукати Божого обличчя, Божої усмішки у молитві, то це змінює. Святі казали, що хто молиться, той буде спасенний, хто не молиться, той не може спастись. Діалог із Богом необхідний. Ми потребуємо молитви, як повітря.

А друге – це вміння бути стриманими насамперед у тому, чого ти дуже прагнеш, у тому, до чого штовхає твоя тілесна природа. Важливо вміти відмовити собі в тому, що ти дуже любиш. Звичайно, тримати піст важко. Кожен знає це на власному досвіді. Адже саме під час постування ми маємо змогу побачити себе справжніми: десь трішки гордими, нестримними… І думаємо, що нам справді мають дякувати за те, що ми робимо. Та це не так. Нам ніхто нічого не зобов’язаний, проте ми зобов’язані творити любов і доброту.

• Господь сильно каратиме за вчинені гріхи?

– Ніколи не треба дивитися з цієї позиції: чи ми будемо прощені, чи ні. Тому що Євангеліє каже, що Бог – це любов і що Він – милосердний Батько. Одного акту жалю щодо своїх гріхів, але усвідомленого, вистачає, щоб змити зі своєї душі весь бруд. І Він не рахує на пальцях наші провини. Коли ми звертаємося до Нього і кажемо, що любимо, що перепрошуємо, то і сліду від гріха не залишається. Але людина мусить зробити цей крок. Крок до Нього.

• Часто обрання дороги до Нього засуджується.

– Важливо завжди залишатися собою й ніколи не соромитися своїх переконань, коли вони добрі. Свого християнського життя не варто приховувати. Я думаю, що для тих, хто дружить із тобою, оця твоя ясність завжди буде для них знаком оклику або знаком запитання: «Чому він/вона такий/така?». Христос каже, що дуже важливо давати добрий приклад, аби ваше світло світило перед іншими людьми. Щоб вони, бачачи ваше життя, прославляли Бога.

• Владико, як студенти мають провести Великий Піст?

– Якщо ти живеш у гуртожитку, то тут складно дотримуватися певних норм. Але важливо залишатися радісним. У піст, особливо молода людина, не має права бути сумною. Чи ти добре вчишся, чи гірше, чи маєш якісь проблеми – завжди маєш старатися бути усміхненим. Людина з добрим настроєм обов’язково випромінює Любов.

По-друге, намагатися проживати кожен день посту так, щоб нікого не образити, бути терплячим і працьовитим. Бо піст – це праця. Найважливіше – це обов’язок молитви і обов’язок навчання. Коли ти молишся, Бог дає тобі свою благодать. Коли ти вчишся – виконуєш обов’язок перед суспільством. І ще: стриманість у їжі. Наше церква вважає, що інтелектуальна праця виснажує. Тому, скажімо, у понеділок, середу, п’ятницю – строго дотримуватися, а інші дні – можна попоїсти щось і калорійніше. Стримуватися від спиртних напоїв, а від куріння утримуватися зовсім. Старатися допомагати тому, хто має на це потребу. І не давати, щоб смуток на тебе впливав.

• Владико, можливо, хочете особисто звернутися до студентів УжНУ?

– Так, багато із них – наші вірники. Ті хлопці і дівчата з університету, що їх знаємо, – прекрасна молодь! Усі вони дають наснагу і старшим, і меншим.

Коли молода людина живе з Богом – це щось надзвичайне. Студентські роки – це період, коли ми багато помиляємося, але й здобуваємо грандіозні перемоги. Я би побажав нашим студентам, щоб вони через молитву і доброту віднайшли Божу присутність у своєму житті.

Розмовляла Світлана Лапига

Фото Роберта Паппа