Студентка медичного факультету Христина Щубелка стала учасницею конференції у Словенії. Хоча за фахом Христина – майбутній гінеколог, театральне мистецтво завжди цікавило дівчину. Про результати довгоочікуваного «тріпу» розповіла із радістю.
-
Хто є організатором конференції?
– «Student conference in Maribor» – конференція, котра проходила у Словенському місті Марібор. Організатори – студенти. Вони самотужки запросили до себе людей із 50 різних країн і провели все на високому рівні. Це була цілковита студентська самоорганізація. Дбали про кожного студента. Щедра словенська натура.
- Якою була головна тема конференції у Словенії?
– «Конференцією» цей вид зібрання можна назвати доволі умовно, тому що 70 відсотків часу ми проводили розважаючись. Метою було активне спілкування між студентами різних культур, а також мовна практика. Студенти були різних спеціальностей. Не це важливо. Найголовніше, що ти – студент. Заняття собі можна обирати серед 6 запропонованих гуртків: театр, танці, малювання, фотографія, журналістика, школа політики.
• А який ти обрала?
– Я обрала театр! У мене наставником була жінка, котра за національністю словенка, але працювала режисером у Канаді. Вона навчила нас багато технічних моментів. До прикладу, як розслабляти мімічні м’язи, як сваритися добрими словами.
-
Що студенти робили в інших гуртках?
– Щодо гуртка журналістики, то усі його члени наприкінці презентували журнал, де були висвітлені події нашого перебування у Словенії. У школі політики вчили балотуватися у президенти вигаданої країни, обґрунтовуючи свою кандидатуру.
- Які країни брали участь у конференції?
– Стосовно учасників, то були із Канади, з Польщі, з Мексики, Китаю, з Британії, Балканські країни. З України нас було двоє – я та дівчина зі Львова. З Росії була сімейна пара. З ними вийшла цікава ситуація. Жінка написала листа з поясненнями, чому вона хоче бути на конференції. Чоловік її теж написав, що без жінки він «пропаде», тому має поїхати вслід за нею. Врешті-решт його взяли, а її – ні. Проте він писав далі, переконуючи, щоб і дружину, з якою вони нещодавно побралися, прийняли. Зрештою дістав відповідь: «Вітаємо вас із весіллям, чекаємо на конференції обох».
- А чим можна зацікавити організаторів такого проекту, щоб туди потрапити?
– Я не можу сказати, що треба писати у листі. Цю конференцію я знайшла в Інтернеті. Минулого року я написала мотиваційного листа, але мене не взяли. Я, звичайно, дуже засмутилася. Цього року підійшла до написання листа по-іншому: розказала, як мої батьки їздили у Словенію у 80-х роках тазики на сир обмінювати, як мені привезли звідти плівку із словенськими піснями і таке інше.
- Як ви спілкувалися між собою?
– Здебільшого англійською та мовою жестів. Було і таке, що кожен розмовляв своєю мовою, і всі усе розуміли.
• А фінансово поїздка сильно вдарила по гаманцю?
– Цього року збір був 70 євро, не враховуючи вартості дороги. Нас годували, ми жили у студентському гуртожитку. Із 10 днів 2 дні займала екскурсія по Словенії із входом у всі туристичні об’єкти. Щодня у нас були тематичні вечірки: гавайська, поліцейська, у стилі 30-х років тощо. Веду до того, що витратили на нас організатори у 10 разів більше.
• Що найбільше сподобалося із конференції?
– Подібних конференцій є 4: у Сербії, Норвегії, Румунії та Словенії. Ця конференція мені зімпонувала тим, що я навчилася багато чому, набралася досвіду, вдосконалила мову та відпочила. Такі конференції вчать тебе, що твої можливості невичерпні. Загалом, я там « have fun»!
P.S. Деталі конференції можна дізнатися на цьому сайті. Мотиваційний лист потрібно писати у березні-квітні англійською мовою.