11 лютого в малій залі засідань Вченої ради відбулася презентація й публічна дискусія на тему «Стан корупції в Україні». Під час зустрічі обговорили результати соціологічного дослідження щодо корупції в нашій державі.

Захід ініціював Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) спільно з міжнародною організацією «Pact» в Україні та Громадянською мережею «ОПОРА».

Вікторія Захожа, заступник директора КМІС, представила порівняльний статистичний аналіз даних 2007, 2009, 2011 та 2015 років, що репрезентує ситуацію в Україні та нашій області зокрема. Реципієнти відповідали на питання про особисте сприйняття корупції, свій реальний досвід, ефективність діяльності проти корупції та готовність боротися з цим явищем. Ці дані, власне, й лягли в основу представленої статистики.

Виявляється, що рівень довіри до органів влади в Україні скорочується. Найбільше довіряють місцевим органам і Президенту (дані на серпень-вересень 2015 р.). Населення чекає ініціативи у боротьбі з корупцією від Президента, Верховної Ради, Прем’єр-міністра та Кабміну загалом.

Статистика свідчить, що лише 30% закарпатців готові розділити відповідальність за боротьбу з корупцією. Українці вважають, що влада всіх рівнів має невелике бажання боротися з хабарництвом, тож більша частина населення дотримується думки, що в останні роки, попри сумні події у житті нашого народу, нічого не змінилося.

Найбільш корумпованими традиційно вважають судову систему, ДАІ, міліцію, прокуратуру, медицину і митну службу. Закарпатці сюди додають вищі навчальні заклади і процедуру зарахування на державну роботу.

Як свідчить статистика, випадки добровільного давання хабарів зменшилися – чи то у зв’язку з економічною ситуацією, чи то через зростання свідомості українців. Як порівняти з 2011 роком, закарпатці стали частіше шукати можливості вирішення проблем через знайомих – у спосіб «а ти знаєш, ко муй няньо?».

Сумно від того, що Закарпаття посідає позицію лідера у вимаганні хабарів. А от добровільно пропонують, проти ситуації в інших регіонах, найменше.

Представник проекту UNITER, директор Pact в Україні Роланд Ковач та старший програмний менеджер проекту UNITER Юлія Єсмуханова запропонували присутнім діалог на тему хабарництва. Пан Роланд зауважив, що не розуміє, чому закарпатці так пасивно ставляться до згаданої проблеми. Відповідь була невтішною: «Закарпатцям нічого розказувати про корупцію – вони і так усе знають».

Крім громадських активістів та представників ЗМІ, засідання відвідали суддя Закарпатського адміністративного суду Дмитро Гончолинець та представниця ГУ ДФС Марина Токар. Дійшли висновку, що «головним чинником, який спонукає держслужбовців брати хабарі, є низький рівень заробітних плат. Найбільш корумпованими є напрями, що фінансуються з держбюджету».

Громадський діяч Валентин Волошин зауважив, що змінити ситуацію можна, якщо підвищувати мобільність населення – давати змогу побачити, як можна жити без хабарів, демонструючи досвід інших областей та інших країн.

Також звучали думки, що починати антикорупційне виховання молоді потрібно ще зі школи, бо в старшому віці змінити свідомість вкрай важко. Люди мають знати свої права і мати прості пояснення складних бюрократичних процесів. У країні надто велика кількість навчальних закладів, немає здорової конкуренції, молодь вчиться просто для того, щоб дістати документ про освіту, бо це вважається престижним.

Проректор УжНУ з науково-педагогічної роботи Мирослава Лендьел зауважила, що вишів в Україні має бути менше, а якість освіти – вищою. «Через доступність освіти немає мотивації в студентів. Потрібна радикальна зміна освітньої політики. Було б добре, якби викладач не був прив’язаний до студента кількісними показниками, і після першого курсу ми могли б сказати молодій людині, неспроможній з різних причин здобувати вищу освіту: «На жаль, це не Ваше, шукайте інший фах у цьому житті». Тоді залишатимуться мотивовані студенти і такі ж викладачі, котрі хочуть навчати студентів якісно. Це зробити складно, але можливо».

Ксенія Шокіна

для Медіацентру УжНУ