Студенти УжНУ, як і молодь усієї країни, підтримують прагнення Євромайдану, щиро вірять у демократичне вирішення політичної кризи, відстоюють конституційні права громадян, а також тих, хто постраждав під час жорстоких розправ з ні в чому не винними людьми. Закарпатці долучаються до ужгородського Євромайдану, а також від’їжджають на київський. З тих, хто побував на столичному, – й голова Студради Закарпаття Іван Полюжин.

• Ти побував на Євромайдані в Києві відразу після подій 30 листопада. Який настрій уловив серед мітингувальників? Які загальні враження від революційної столиці?

– Київський Євромайдан нагадує мені окрему державу. Є органи управління, які сформувалися з представників партій, громадських організацій, звичайних мешканців. Є кордони, обгороджені барикадами, є люди, які охороняють ці кордони. Є ті, хто забезпечує їжею. Можна послухати виступи гуртів, перепочити в будівлі товариства профспілок, приміщенні КМДА. Достатньо теплих речей, подушок, ковдр, шкарпеток. Жінки постійно працюють на кухні, так що можна досить смачно поїсти. Волонтером може стати будь-хто. При бажанні можна пройти майстер-клас із рукопашного бою, самооборони, яких тут також навчають. Є досить багато можливостей, про які навіть не всі знають. Наприклад, кавомашини безплатно забезпечують учасників кавою.

• Яка роль студентства на ужгородському Євромайдані?

– Кожен зі студентів повинен реалізовувати своє конституційне право. Я переконани: більшість молоді підтримує вступ України до ЄС. У цьому й мета Євромайдану: не просто постояти, подумати, поговорити на площі міста, а відстояти своє право на те, щоб Україна була членом Європейського Союзу. Ужгородський Майдан, як і мукачівський, свалявський, хустський, потрібні для того, аби якомога більше людей висловило свою позицію щодо Європи, аби лідери майданів закликали громадян їхати до столиці. Ужгородський Євромайдан теж повинен бути координаційним центром делегування закарпатців до Києва.

Я радію, що сьогодні відбуваються акції, до яких долучається студентський страйковий комітет, лідери студентського самоврядування УжНУ, студентських рад вишів області. Що ці люди координують акції, які відбуваються в Ужгороді й області. Студентський рух – важлива складова усього закарпатського молодіжного руху, що його формує штаб національного спротиву, який захищає прагнення людей бути частинкою Європи.

• Чи є хоча б приблизні підрахунки, скільки студентів закарпатських вишів поїхало до Києва?

– Статистика учасників київського Євромайдану від закарпатського студентства, звісно, не ведеться. Регулярно ініціативна група студентів відправляє делегатів на Київ. Молоді люди розуміють, що одну стипендію у своєму житті можна відкласти на те, аби поїхати на Євромайдан, щоб висловити свою думку в Києві. Тож складають кошти, винаймають автобус і їдуть. Чимало також добирається до столиці потягом – цей варіант ще економніший. Якщо говорити приблизно, то десь коло трьох-чотирьох тисяч закарпатських студентів уже побували чи перебувають у Києві. Там вони задіяні не тільки на самому Майдані, а й працюють волонтерами, беруть участь у різних акціях.

• А як щодо викладачів? Чи не забороняють вони студентам брати участь в акціях і мітингах напередодні чи в період сесії? Чи не було скарг від студентства з цього приводу?

– Є викладачі, так би мовити, ще радянського мислення. Є ті, хто не поділяє ставлення молодих до Євромайдану, але є так само ті, хто опирається таким викладачам. Мабуть, у кожному виші нині трапляються такі ситуації. Але студентів заборони не лякають, навпаки, – додають ентузіазму. Я, як учасник кількох круглих столів, у тому числі з керівництвом УжНУ, неодноразово чув позицію ректора про те, що студентів, які йдуть на Євромайдан, підтримуватимуть. За індивідуальним планом можна буде відпрацювати пропущене. До того ж я бачив викладачів різних факультетів УжНУ, Закарпатського лісотехнічного коледжу, МДУ, які супроводжують студентів на майдан і разом з усіма відстоюють конституційні права.