Четвер, 23.05.24, 12:23 | Вітаю Вас Гість | RSS

Головна » Галерея слави, гордості, надії » Наші ветерани

Поліна Ростовцева: частину життя віддала війні, іншу – університетові
20.11.13, 18:02
Поліна Ростовцева виступає в бібліотеці УжНУ, 5.05.2005

Із ювілейних 90 літ понад 30 Поліна Ростовцева пропрацювала старшим лаборантом на кафедрі української літератури філологічного факультету УжНУ. За цей час тричі змінювався завідувач – був Петро Петрович Пономарів, відтак Павло Миколайович Лісовий, потім Микола Панасович Лакиза. Кафедра двічі змінювала свою адресу. А віддана працівниця завжди кваліфіковано допомагала студентам, підтримувала молодих викладачів. Нині її роботу також згадують із вдячністю, навідуються в гості, а в День народження бажають міцного здоров’я й сімейного добробуту.

Поліна Ростовцева – фронтова регулювальниця, 1945 р.
Народилася Поліна Ростовцева на Сумщині 10 жовтня 1923 року. Після закінчення війни, що в часі збіглося із закінченням школи, Поліна Костянтинівна приїхала до сестри на Закарпаття, яка вчителювала у місцевій школі. Велика Вітчизняна, без сумніву, була найтяжчим уроком у її житті. Від рідної Охтирки пройшла регулювальницею через Польщу до Берліна і Праги. На своєму посту давала вказівки легендарному маршалу Жукову. За відвагу, стійкість, героїзм Поліна Ростовцева нагороджена медалями «За бойові заслуги», «За взяття Берліна», «За звільнення Праги», «За перемогу над Німеччиною», орденом Вітчизняної війни І ступеня, іншими відзнаками.

Зустріч бойових подруг, Баришівка, 9.05.1982
Під час війни втратила чимало друзів. Спогадів, звісно, лишилося чимало. На початку осені 1945 року добралася до рідної домівки. Попереду ще були останні роки в школі. А вже 1947 року вступила на філологічний факультет УжНУ.

На заняттях в аудиторії – 3-й випуск філфаку, 1949 р.
Філологічний факультет у той час знаходився на вулиці Жовтневій (нині Волошина. – Авт.) у приміщенні сучасного Інституту післядипломної педагогічної освіти. В одному корпусі тут вміщалися й аудиторії, й гуртожиток, і їдальня, і навіть баня. «Протягом дня ми перебували на парах, а вечори проводили на танцях. Серед студентів тоді було чимало колишніх фронтовиків. Після перемоги в жорстокій війні ми прагнули збудувати нове, мирне, життя і розуміли, що для цього потрібні знання, – згадує Поліна Костянтинівна. – Студенти мого часу багато читали, прагнули знань, цікавилися різними речами. Так мені здається, що сучасна молодь дуже інертна. Дивуюся, що нині навіть у газетах можна знайти оголошення про написання практичних, курсових, дипломних робіт. Чим тоді займається студент? Напевно, лише збирає гроші на навчання. У наш час, звісно, такого не було».

На захисті дипломних робіт, 1952 р.
Найщирішими словами Поліна Костянтинівна згадує своїх викладачів Петра Васильовича Лінтура, Миколу Сергійовича Воскресенського, Зінаїду Луківну Борисову (Пономарьову), Марка Моїсейовича Плісецького та інших. На запитання, яким у її розумінні є ідеальний викладач, Поліна Ростовцева вважає, що він повинен бути розумним, інтелігентним, вміти зацікавити студента своїм предметом. Таким викладачем для мене був Микола Сергійович Воскресенський. Він проводив такі цікаві лекції, що на них приходили навіть студенти інших факультетів.

Із завкафедри української літератури Миколою Панасовичем Лакизою
Отже, 1952 року Поліна Ростовцева закінчила навчання в УжНУ й цього ж року була прийнята на роботу старшим лаборантом кафедри української літератури. «У моїй трудовій книжці всього два записи: перша про прийняття на роботу, а друга – про вихід на пенсію. А також 35 записів про висловлену вдячність», – розповідає Поліна Костянтинівна.

З улюбленим викладачем Н.С.Воскресенським на набережній
Останніми роками Поліна Ростовцева рідко виходить з дому. Каже, що здоров’я вже не те. Вона вдячна працівникам кафедри, які не залишають її без уваги, завжди вітають з Днем народження та іншими святами. Роки роботи в УжНУ навіки в її спогадах, як і нелегкий воєнний період, і, звісно, щирі люди, яким вона також віддає частинку свого серця.

Наталія Каралкіна



Поділитися через:
Система Orphus Помітили помилку? Виділіть її й натисніть Ctrl+Enter!

Переглядів: 790 | Додав: VIP | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
omForm">
avatar

Ми у Facebook


На Закарпатті чимало унікальних людей, які творять його історію і сучасність. Вони щоденно ходять вулицями, п’ють каву в затишних кав’ярнях, розповідають одне одному захопливі історії, а також навчають студентів найбільшого вишу області. Сотні тисяч таких науковців, дослідників, педагогів творили 400-річну історію вищої освіти Закарпаття. Плоди їхньої праці успадкувало сучасне покоління, тому зобов’язане знати, поважати й уміло використовувати набутки. І якщо в калейдоскопі історії 400 років і не багато, то для університету навіть 5 років означає зміну покоління.

Сторінки історії УжНУ, здобутки вищої освіти, погляд різних поколінь на сучасний стан справ пропонуємо вам у новій рубриці Медіацентру УжНУ – «Галерея слави, успіху, надії...». Віримо, що мудрість світил науки і рядових сумлінних працівників нашого університету, досвід успішних людей, підґрунтям для досягнень котрих стало набуте за роки навчання в УжНУ, діяльний дух нашої перспективної молоді, допоможе сучасному поколінню зрозуміти процеси, які сьогодні переживаємо, а також уникнути помилок. Дослухаймося до порад і самі будьмо мудрими!

На кожному факультеті УжНУ свого часу працювали чи й далі трудяться поважні, мудрі, варті більшої уваги люди. Чимало маємо й випускників, що здобули висоти в різних сферах суспільного життя. Росте в нас нова зміна талановитої молоді. Нерідко вони ще й скромні, тож не надто охоче розповідають про себе. Тож якщо ви знаєте людей, які можуть доповнити галерею постатей нашої рубрики, повідомляйте нам, будь ласка.

Координати – на сайті.

Дякуємо за співпрацю!

Щиро ваш Медіацентр УжНУ