• Пані Лесю, завдання, мабуть, не з легких, зважаючи на те, що навчальний заклад має свою історію, плюси й мінуси в іміджевих характеристиках на різних етапах становлення й розвитку… Як долаєте стереотипність у підходах до розуміння ідеї університету?

– Людина, навчальний заклад, будь-що інше не є ідеальним. Завжди будуть гарні риси і такі, про які говорити не хочеться. Реклама університету – це уявлення про нього на певному етапі. Наведу приклад. Був такий журналіст Айві Лі, який розкручував Рокфеллера. Що таке Америка тих часів? Це монополія! Звичайно, що ніякого позитивного іміджу у цього багатія не було. Він розвивав свій бізнес, і робив це абсолютно жорстко. Але ж багато працював на благодійність, а ще мав побожну маму й успадкував від неї цю рису. Що зробив журналіст? Він не казав і не робив нічого неправдивого – просто показав інший бік медалі: у пресі почали з’являтися фото доброго, побожного дідуся, який дуже ніжно ставиться до довколишніх… З часом у свідомості американців сформувався цілісний образ дуже позитивної людини, яка зуміла досягти успіху.

• Отже, в основі будь-якої реклами – оригінальна ідея та унікальна пропозиція. Що Ви брали за основу при створенні реклами того університету, яким він є нині?

– Ми унікальні! Просто рідко про це говоримо, іноді й не до кінця усвідомлюємо… До речі, Медіацентр багато робить якраз для того, аби люди знали про ті важливі речі, які робить університетська спільнота! Прочитала недавно дуже гарний вислів приблизно такого змісту: «Нам дуже часто говорять про наші недоліки і дуже мало – про переваги. Ми як та порода, яка не відає, що має золоту жилу».

Хоч на який факультет підемо, дізнаємося стільки цікавого й унікального! Та ми свою зірку маємо! Імені Мотрі Братійчук – ужгородського астрофізика. Це що – так просто і так легко далося? А всі про це знаємо?! Але ж повинні! Розумієте? Головна ідея, яку мені хотілося втілити, – це те, що ми дуже різні, а наш університет нас об’єднує.

От ми народжуємося, стаємо чиєюсь донькою, сином, онуком, тоді виростаємо, беремо на себе якісь суспільні ролі тощо. Так і з професіями: кожна передбачає дуже широкий спектр діяльності. Журналіст, до прикладу, може бути і диктором, і фотокореспондентом, і спортивним коментатором, і прес-секретарем, і копірайтером, і піарменом і т. д. Використаний при створенні нашої реклами спецефект клонування якраз і мав показати цей широкий діапазон застосування своїх знань, умінь, навичок у межах кожної професії.

• Розкажіть докладніше про цей фотоефект. Ідея його використати Ваша – хто допомагав утілювати?

– Зйомка кількох кадрів робиться на штативі, з однієї точки та при однаковій експозиції, тільки об’єкт переміщується – так, ніби грає різні ролі.

• Так розумію, що це передбачало значний обсяг підготовчої роботи?

– Так! Моделі, які допомагали нам утілювати ідею, дуже добре це відчули. Це не просто колажування, умовно кажучи, ліплення докупи фрагментів фотографій. Спочатку був ескізний проект, втілений за допомогою студентки-журналістки Джесіки Вайди, тоді вже робота продовжилася на різних факультетах: стоматологічному, юридичному, біологічному, історичному.

Віталій Іванович Завадяк, викладач кафедри журналістики, який провадив зйомку, блискуче, як на мене, впорався з роботою, іноді набагато вільніше все потрактував, ніж можна було собі спочатку уявити… Локації і тих, хто представляв факультети, допомагали добирати на місцях.

Узагалі, це ідея, яка може мати продовження! Це те, про що я мрію в університеті: ми повинні мати в стильовому плані одну концепцію, а в ній – можливості виявитися по-своєму. Тобто моя пропозиція наразі білбордового варіанту реклами університету – це ніби своєрідне обрамлення, яке щоразу можна наповнювати новим змістом, залучаючи будь-який підрозділ вишу. Ідею можна розвивати й далі, зробивши рекламу серійною...

• Прокоментуйте, будь ласка, слогани, використані у рекламі?

– Було кілька варіантів. Обговорювало їх багато людей. Вибрали дієслово «ТВОРИ». Це дуже вдало, мені здається: ми творимо себе і той простір навколо, який, своєю чергою, знову-таки творить нас. Отже, в університеті маємо змогу творити своє майбутнє. Щодо іншого – «УжНУ – університет з європейським характером», – то він мені теж подобається. Між іншим, до його появи причетне керівництво нашого вишу: проректор Мирослава Лендьел запропонувала варіант: «Університет з характером», ректор додав: «Європейським». Знову згадаю ефект Айві Лі: не треба нічого вигадувати – ми такі і є. Якщо не ми, то хто тоді? Ми європейці. Крапка.

• Повернуся до тези про важливість фірмового стилю в установі. Що він передусім передбачає? Чи можуть змінюватися його елементи?

– Розробка логотипу, слогану, колористики, які вже далі можуть використовуватися на бланках документів, ручках, чашках, футболках, іншій рекламній продукції. Може бути продуманий цілий бренд-бук. Якщо проаналізувати розвиток брендів навіть дуже просунутих фірм, то можна сказати, що часто все змінюється, і в цьому нічого поганого немає. Редизайн – це нормально. Бо те саме зображення, та й текст, ми по-різному сприймаємо у різні часові періоди. Як міняється наше уявлення про щось, так може змінюватися і логотип. Є багато прикладів.

• Кажуть, що реклама – це мистецтво, яке зневажають. Як ставитеся до такої думки?

– Композиція, колористика у рекламі розробляється точно так, як і в художньому творі. Вкладається оригінальна ідея, аби реклама вирізнялася, запам’ятовувалася. Є ще одна мета: реклама має успішно продаватися, як і той товар, який вона просуває. Отже, реклама – це й мистецький витвір, і платна послуга. Може, тому й зневажають. Хоч тільки-но людина починає щось виробляти і хоче про це сказати, відразу починає мати про рекламу іншу думку. Їй це потрібно! Вона хоче якнайкраще подати свою роботу! І це нормально. Реклама – це поєднання естетичного й утилітарного: чашка має бути не тільки красивою, а й зручною – вушко має бути ергономічне... Усе це продумується.

• Працювати над створенням реклами університету важко?

– Працювати над створенням реклами університету приємно, цікаво й удячно, бо йдеться про дуже благородний товар – освітні послуги. Ще й помічники такі, що запалюють до роботи новими ідеями. Я про своїх студентів! Дуже добре, що маємо в університеті спеціальність «Реклама і зв’язки з громадськістю». Усвідомлюю, що роботи попереду багато, але якщо її робити, то не такий вовк і страшний… Маю мрію: зізнатися університету в коханні. І відчути взаємність, звичайно. Навіть бачу, як це втілити… Але хай воно буде наразі не сказаним.

_x_PS1 В університеті триває активна фаза профорієнтаційної роботи, один із аспектів якої – рекламна діяльність вишу. Курує рекламну кампанію, розуміючи її пріоритетність і потребу залучати до надважливої справи професіоналів, проректор з науково-педагогічної роботи Мирослава Лендьел. Нині бесідуємо з одним із таких фахівців – єдиним в УжНУ кандидатом мистецтвознавства, дизайнером за фахом, рекламником і піарником у душі й за покликанням, людиною, переконаною в тому, що університет, як поважна установа, повинен мати свій фірмовий стиль і послідовно його дотримуватися. Доцент кафедри журналістики Леся Поліха разом зі своїми колегами та вихованцями працює над створенням реклами університету. Наразі, як наголошує на самому початку розмови, мислить категоріями білбордового формату._x_PS2 _x_PS3 _x_PS4 /wow/data919/images/polja.jpg_x_PS5 _x_PS6 _x_PS7 53%_x_PS8 _x_PS9 _x_PS10 Розмовляла Галина Шумицька _x_PS11 _x_PS12 _x_PS13 _x_PS14 _x_PS15 _x_PS16 _x_PS17 _x_PS18 _x_PS19

Розмовляла Галина Шумицька