21 травня всі провідні музеї Ужгорода долучилися до культурно-мистецької акції «Ніч музеїв». Цінувальники різних видів і жанрів мистецтва мали змогу відпочити духовно, поринути в атмосферу різнопланових атракцій, запропонованих музейними закладами.

Символічно, що святкування «Ночі музеїв» в «старому закарпатському селі» розпочалося із святкової Вечірньої служби у Шелестівській церкві Архангела Михаїла ХVІІІ ст., яку відправив отець Ярослав, священик Кафедрального греко-католицького собору Ужгорода.

Після цього всі відвідувачі музею змогли поринути у старовину та взяти безпосередню участь у колоритних вечорницях. Традиціями їх проведення ділилися фольклорно-етнографічні колективи з сіл Оріховиці, Худльова, Тийглаша Ужгородського і Туриці – Перечинського району. Як у хатках, так і на сцені учасники всіх колективів демонстрували, а відвідувачі мали змогу долучитися до «вечурок»: лущили кукурудзу та фасолю, скубли пір’я, пряли, вишивали, танцювали, співали, жартували, розповідали гуморески.

Родзинкою свята став показ традиційних народних костюмів під загальною назвою «Невичерпність традицій». Головними героями показу стали студенти історичного факультету Ужгородського університету, які продемонстрували для численної публіки розмаїття одягових комплексів та їх окремих складових, характерних для всіх етнографічних груп українців Закарпаття, а також угорців краю.

Хлопці й дівчата напрочуд швидко зрозуміли, яка місія на них покладена. Їм потрібно було показати народні традиції, що впродовж століть творилися невтомними руками їх дідів-прадідів.

Це мав бути не простий вихід-дефіле в народних строях, а ціла атракція з кількох рольових сценок. Кожна з них мала продемонструвати як одягові комплекси в цілому, так і крій, оздоблення, способи одягання й функціональне призначення їх окремих складових.

Все задумане вдалося втілити в життя завдяки чіткому плану, вдало підібраному музичному супроводу, і найголовніше, ентузіазму, захопленню, великому бажанню молоді вдягнути не просто народні костюми, а костюми зі своїх рідних районів, сіл. Молодь гордо виходила на сцену в «бабусиній сорочці», «дідівській гуні» гуцульських постолах і марамороських чоботях.

Завдяки цьому всьому під час показу вдалося зібрати величезну аудиторію. Оплесками зустрічали пари в народних костюмах Ужгородщини, Перечинщини, Іршавщини, Хустщини, Тячівщини, Виноградівщини, Рахівщини, Воловеччини, Великоберезнянщини, Берегівщини. Особливості окремих складових чоловічого вбрання демонстрували хлопці в гунях та сукняних куртках з палицями «поплюванцями» (символом влади), «ровашами» (для вимірювання кількості молока), а також музичними інструментами (дримбами). Надзвичайне захоплення глядачів викликали виходи дівчат, які демонстрували колорит сорочок та вікову функцію головних уборів. Насамкінець усі пари під бурхливі оплески глядачів знову вийшли на сцену, демонструючи всю красу етнічного розмаїття Закарпаття.

Після показу народних костюмів публіку продовжував розважати ансамбль «Гудацька тайстра», виконуючи закарпатські народні пісні. Під музичний супровід усіх охочих запросили до танців учасники показу народних костюмів. За короткий час площа перед сценою перетворилася на справжні сільські танці («фашанки») початку ХХ ст.

У цей же вечір у мультимедійній кімнаті Закарпатського музею народної архітектури та побуту показували документальний фільм «Жива ватра» та спілкувалися з режисером Остапом Костюком. Всіх відвідувачів музею частували закарпатськими народними стравами, а на території закладу діяла музейна сувенірна крамниця.

За інформацією

доцента кафедри історії України Василя Коцана