Якщо ви серйозно надумали придбати «дзеркалку» – серйозно подумайте ще раз. А потім ще тричі. Бо, як запевняє ужгородець Роберт Довганич, гарна каструля не зробить з вас кухаря. Хіба що дуже старатися!

Роберт відомий передусім як мобільний фотограф. У минулому – студент економічного факультету УжНУ. Вже майже рік – автор рубрики «Новини HiTech» на місцевому радіо «Тиса FM». Крім цього – організатор і учасник численних ужгородських заходів. А планів і задумів, мабуть, удесятеро більше.              

• Як ти почав займатися фотографією?

– Вчився я не на творчій спеціальності, але протягом цього часу брав участь у різних організаціях. Там займався здебільшого піар-роботою: розробляв поліграфію та рекламу, працював з медіа. Після повернення з армії продовжив цим займатися. До названого додалася розробка 3D-анімацій і вже на початковому рівні – фотографія. Тоді ж придбав собі хороший мобільний. На нього, до прикладу, знімав власну весільну подорож з дружиною.

Навіть тепер переглядаю ті знімки й бачу їх доволі непоганими – поняття композиції мені вже було добре відоме. Загалом опанування професійної фотозйомки і мобільної було паралельним. Коли купив iPhone, став розбиратися з його технічними особливостями, процесом постобробки, шукав корисні додатки. Можливостей для якісної роботи з цим смартфоном є багато. Далі – конкурси, майстер-класи, зустрічі, «битви фотографів»…

• Розкажи про досвід навчання мобільної фотографії інших. Як узявся за власні майстер-класи та які відгуки від їхніх учасників?

– Ідея була не моя і моєю ніколи б не стала. Я дотримуюся думки, що всього можна навчитися самостійно. Показати власне вміння мене попросили. Перший майстер-клас був провальним: прийшло близько десяти людей, а я розробив презентацію, підготував теорію, продумав практичну частину.

Наступний був набагато вдалішим – мене порекомендували у Львів, де я зібрав більшу аудиторію. Хоч досить хвилювався, все вдалося добре. Мав позитивні відгуки від присутніх і навіть устиг їх втомити підготовленими практичними завданнями. Без якогось базового розуміння фотографії було складно. Щодо ініціатив таких майстер-класів – маю ще повно ідей.

• У чому відмінності між фотографією мобільною та зробленою на професійну техніку?

– Багато людей думає, що після купівлі «серйозного» фотоапарата можна відразу всього навчитися. Я вважаю, що для гарних кадрів не потрібне дороге обладнання. Тому відмінності хіба що в алгоритмі роботи: камеру потрібно налаштувати, фотографії завантажити на комп’ютер, редагувати, вже потім ділитися ними в Інтернеті.

Все значно простіше з телефоном, з яким за кілька хвилин уже можеш дійти до заключного етапу. А це важливо, бо тепер такий час, коли всім хочеться ділитися в соцмережах. З іншого боку, це й недолік. Згадаймо плівкові фотоапарати, коли ти був обмежений 36-ма кадрами і мусив довго чекати, щоб отримати свої фотографії.

• Ти пробував знімати на плівку?

– Ні, для мене це лише данина моді. Плівка, вважаю, не дає ніяких переваг: не виграє ні колористикою, ні якістю фотографії. Потрібно ще й уміти самостійно визначити експозицію, пізніше – проявити кадри. Єдиний плюс – можливість роздрукувати фотографію будь-якого формату.

Тепер є багато камер, які дають набагато більше можливостей. А техніка – лише засіб, яким ти створюєш і переносиш інформацію. Аналогічний приклад – вінілові платівки. Адже якщо ти граєш погану музику, то вона залишиться такою, хоч на якому носії буде.

• Тривалий час ти робив чорно-білі знімки, тепер від цього відійшов. Чому?

– Можна сказати, що піддався думці про своєрідну депресивність чорно-білих фотографій (хоча знаю: можна легко «вбити» і кольором). Тоді вирішив спробувати нове. Створив два окремі акаунти в Instagram – для кольорових і чорно-білих фотографій. Тепер можу точно сказати, що душа все-таки лежить до останнього – так краще бачу кадр. Коли беруся за професійну техніку, то працюю відразу в режимі чорно-білих фото, на відміну від телефона. Тут, хоч якою хорошою буде камера, фотографія програватиме в якості.

• Що найчастіше фотографуєш?

– У мене все чітко розділено. Є репортажі, під час яких завжди користуюся професійним фотоапаратом. На події ти відповідаєш за результат – перед організаторами і перед собою насамперед. Телефоном користуюся найчастіше, щоб знімкувати для себе, коли не треба поспішати й можна вибудувати кадр.

Я рідко займаюся весільною фотозйомкою. Це не має нічого спільного з творчістю – усе йде за давно визначеним алгоритмом: збори нареченого, викуп нареченої, «загс», ресторан і так далі. До того ж, як можна об’єднати репортаж із постановкою у межах одного дня? Люди замовляють фотографа чи камеру з людиною?

Для мене весільна фотосесія – історія одного дня в картинках. Її потрібно передати, як у драматургії: зупинити час і правильно його зафіксувати. Природність грає головну роль. Ті, хто не був присутнім на святі, вихопивши кадр, повинні зрозуміти, яка це його частина. І разом з тим, якщо забрати те фото, історія вже не буде цілісною. Тому я за те, щоб присвячувати нареченим дві фотосесії: одну репортажну – із самого весілля, іншу – в спокійній атмосфері, коли є час поспілкуватися з молодими – до чи після свята. Взагалі це дивно, коли якийсь незнайомий чувак приходить фотографувати такий важливий для вас день.

• А в чому хотів би ще себе спробувати?

– Дуже зацікавився документальною фотографією. Для мене це робота, яка не втратить своєї актуальності протягом багатьох років. Що це таке? До прикладу, фотопроект «Майдан»: ти обмежений часовими відрізками – початку, перебігу й завершення революції, – але маєш можливість співпрацювати з його учасниками й надалі, розповідати про їхнє життя й те, як ці події змінили їх самих.

• З якими проектами працюєш тепер і які маєш ідеї? Що хотілося б утілити незабаром?

– Найперше, фотографія – це тільки верхівка всіх справ, якими я займаюся. Часто буваю на різних локальних тематичних вечірках та фестивалях, беру участь в їх організації. Такими стали перший фестиваль кави в нашому місті «Ungvar Coffee Fest» та вечірки на даху видавництва «Закарпаття» «Вище неба». Основний теперішній проект – радіо. Обліку всього, до чого залучений, не веду, бо цих речей дуже багато.

Маю чимало власних ідей. Хотів би зробити виставку робіт мобільних фотографів, проілюструвати вірші наших місцевих поетів, писатиму також статті про фотографію, які потім планую перекладати англійською.

До вересня анонсую запуск власного YouTube-каналу з виходом роликів двічі на тиждень. Працюю також над озвученням повнометражного фільму. З останнім не так легко, бо кіно має багато сленгових виразів, тому потрібна допомога хорошого перекладача. Також запланована поїздка на фотовиставку до Кельна.

• Розкажи про свій головний проект – радіо. З чого почалася робота на «Тиса FM»?

– Мене запросили поговорити в прямому ефірі про мобільну фотографію. А до цього довго виношував ідею з новинами про техніку. Виявилося, це якраз було потрібне для радіо, а така рубрика вже раніше там існувала й дісталася мені «в спадок». Після кількох тижнів тренувань почав повноцінно працювати. З пошуком новин у мене проблем нема – я вмію це робити, бо маю досвід і в журналістиці.

Головна умова для відбору – зрозумілість для слухача, бо інколи те, що цікаве мені, може бути заважким для інших. Радіо допомогло поліпшити мою дикцію (одна з причин, чому почав цим займатися). Плюс наді мною нема якого-небудь контролю, переслуховую свої записи, аналізую, виправляюся, стежу за хронометражем. Від Нового року почав знімати відеоподкасти для YouTube-каналу «Тиси» – таких уже маємо близько двадцяти.

• Що думаєш про розвиток мобільної фотографії загалом чи принаймні в Україні?

– Бачу все це позитивно. Тих, хто займається нею на професійному рівні, досить багато. До прикладу, маємо Асоціацію мобільних фотографів України. Вони потужні люди. Їздив до Києва на їхню зустріч, хотів би приєднатися до їх числа. Але для цього потрібно «добрати» ще кілька тисяч підписників на мої фотоакаунти. Враховуючи частоту моїх постів за останні півроку, буде важко.

Крім того, є чимало зацікавлених у розробці мобільних додатків для фотографії. На одному з моїх майстер-класів у Львові познайомився з такими хлопцями. У своїй презентації показував, як працювати з додатком, створеним ними ж, а після того вони підійшли до мене й представилися як його розробники. Співпрацюю з ними досі: як фотограф підказую, як поліпшити роботу додатку, а сам і далі користуюся ним.

• Наостанок банальне питання: що порадиш тим, хто взявся за роботу з фотографією?

– Головне правило – багато практики. Є люди, яким сказали, що, мовляв, уміють гарно фотографувати: вони купують «дзеркалки» й відразу називають себе фотографами. Я себе так назвав після трьох років роботи. До того намагався уникати цього й задовольнявся статусом любителя. А ще – ніколи не думати, що в тебе це кльово виходить, – треба далі й далі працювати.

Розмовляла Антоніна Чундак

Фото з особистого архіву Роберта Довганича